Lyantse Conf

International Conference on Functional
Analysis Dedicated to 90th Anniversary

of V. E. Lyantse
L’viv, Ukraine, November 17–21, 2010
Abstracts of Reports
Contents
H. I. Ahmadov, N. Sh. Huseynova and M. M. Vekilov, Analytical solution

of the D-dimensional Schrödinger equation with the generalized Hulthen
potential . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
Ali M. Akhmedov and Saad R. El-Shabrawy, On the spectrum of the generalized
lower triangle double-band matrices . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
H. S. Akhundov, One an extremal Goursat-Darbouxt type problem . . . . . . . 7
A. R. Aliev and A. S. Mohamed, On solvability of a class of fourth order operator-
differential equations in a weight space . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
A. J. Aliyeva and J. M. Aliyev, On convergence of linear positive operators in
space of continuous functions . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
A. A. Amirshadyan, Nevanlina-Pick interpolation on a spectrum . . . . . . . . . 10
Yury Arlinskiı̆ and Valentin Zagrebnov, Numerical ranges of one-parameter con-
tractive holomorphic semigroups in Hilbert spaces . . . . . . . . . . . . . . 11
O. B. Atamanyuk, The homotopic cyclicness of compact metric spaces as image
under the acting of topological conjugation on supercyclic linear spaces . . 12
T. O. Banakh, B. M. Bokalo and N. M. Kolos, On compact subspaces of spaces
of scatteredly continuous maps . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
Taras Banakh and Oles Potyatynyk, The space of real places of a field . . . . . . 13
Taras Banakh and Ihor Zarichnyi, The coarse characterization of the Cantor
macro-cube and the Baire macro-space . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
T. Benzekri, Control method for hamiltonian system . . . . . . . . . . . . . . . 15
E. I. Berezhnoi, On nonsmooth subspaces of spaces of smooth functions . . . . . 15
T. V. Bosenko, G-narrow operators . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
R. Bozhok and V. Koshmanenko, On parametrization of super-singular pertur-
bations
by the rigged Hilbert space method . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18
V. M. Bruk, On holomorphic families of linear relations . . . . . . . . . . . . . . 18
I. Chernega and A. Zagorodnyuk, Spectra of some algebras of symmetric analytic
functions . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19
Ivan Chuchman and Oleg Gutik, On Bohr compactifications of some topological
semigroups . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
P. A. Cojuhari, On the problem of the finiteness of perturbed eigenvalues . . . . 21
V. D. Didenko, The spectral radius of operators arising in wavelet analysis . . . 22
V. Dilnyi, Some operators on weighted Hardy spaces . . . . . . . . . . . . . . . 22
M. I. Dmytryshyn, Approximations by Exponential Type Vectors of Regular
Elliptic Operators . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23
2
CONTENTS 3
R. F. Efendiev, Spectral analysis of nonselfadjoint Hill operators with steplike

potentials . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
Ömer Gök, On the bicommutant theorem in Banach C(K)-modules . . . . . . . 25
N. Goloshchapova, On the multi-dimensional Schrödinger operators with point
interactions . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
Yu. Golovaty, On Schrödinger operators with point interactions . . . . . . . . . 26
Przemyslaw Górka, Analysis on metric spaces with metricly continuous measure 27
Oleg Gutik, Kateryna Pavlyk and Andriy Reiter, On complete Brandt λ0 -exten-
sions of topological semigroups . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
O. Ye. Hentosh, The Lie-algebraic sructure of integrable (2|2 + 1)-dimensional
supersymmetric matrix dynamical systems . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
D. Hernane-Boukari, Numerical and theoretical study of a free surface flow
problem over an obstacle . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
R. Hryniv, Inverse scattering for impedance Schrödinger operators . . . . . . . . 31
O. Hubal’, Monad of idempotent measures on the cathegory of ultrametric
spaces . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31
Nizameddin Sh. Iskenderov and Mansur I. Ismailov, Inverse scattering problem
for a first order system on the half-axis . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32
N. A. Kachanovsky, Some remarks on Wick calculus on parametrized Kondratiev-
type spaces of test functions of Meixner white noise . . . . . . . . . . . . . 33
Hanna Kachurivs’ka and Oleh Storozh, Positively definite perturbations chang-
ing the domain of operator and one nonstandard variational problem . . . 34
L. I. Karchevska and Taras Radul, On extension of weakly normal functors in
the category Comp onto T ych . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
Alexander V. Kiselev and Serguei N. Naboko, Functional calculus for a class of
non-self-adjoint operators . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
M. V. Klymenko, On monomorphic topological functors with finite supports . . 37
Yu. G. Kovalev, Quasi-self-adjoint maximal accretive extensions of nonnegative
symmetric operators . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Andriy Lopushansky, Analytic semigroups in Wiener algebras over Banach balls 39
O. Lopushansky, Hardy spaces associated with locally compact groups . . . . . . 39
O. Lopushansky and M. V. Oleksienko, Hardy classes generated by the Schrö-
dinger representation of Heisenberg group . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
V. Ya. Lozynska, Functional calculus in algebras of ultradistributions . . . . . . 41
N. Lyaskovska, Constracting universally small subsets of a given packing index . 42
S. S. Man’ko, On the 4th order differential operator with singular coefficients . . 42
Roderick Melnik and Dmytro Sytnyk, Ellipticity conditions in multiband Hamil-
tonian problems for the analysis of low dimensional nanostructures . . . . . 43
V. A. Mikhailets and V. M. Molyboga, Spectral properties of the Schrödinger
operator with the Radon measure as potential . . . . . . . . . . . . . . . . 44
V. A. Mikhailets and A. A. Murach, Hörmander spaces, interpolation, and el-
liptic operators . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
S. S. Mirzoev and F. A. Gulieva, On a minimality of decreasing elementary
decisions of the homogeneous equation of elliptic type of the second order . 46
Z. H. Mozhyrovska, Nonlinear hypercyclic operator on the Hilbert space . . . . . 47
Ya. Mykytyuk, Eigenvalue asymptotics for Bessel operators . . . . . . . . . . . . 48
O. R. Nykyforchyn, Conjugate capacities . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
4 CONTENTS
O. Ostrovska and D. Proskurin, Representations of Wick analogue of CCR . . . 49

O. M. Patsiuk, On a class of self-adjoint operators in Krein space with empty
resolvent set . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
D. V. Puyda, Inverse spectral problems for Dirac operators . . . . . . . . . . . . 51
N. M. Pyrch, Classes of topological groups closed under free products . . . . . . 52
Taras Radul, Hyperspaces of B-convex compacta homeomorphic to a Hilbert
cube manifold . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
Dušan Repovš, Non-linear mappings preserving at least one eigenvalue . . . . . . 54
L. A. Rustamova and A. A. Aliev, On a boundary value problem for operator-
differential equations with discontinuous coefficient . . . . . . . . . . . . . 55
S. V. Sharyn, Fourier-Laplace transformations of tempered polynomial distribu-
tions . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
Anna Sidorik, Characteristic of U M D-spaces with vector-valued Hilbert trans-
form on the field of p-adic numbers . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
A. V. Solomko and O. V. Lopushansky, On generalized Fourier transformation
for convolution algebra of Gevrey ultradistributions . . . . . . . . . . . . . 57
D. Teniou, C. Titri-Bouadjenak, R. Ait-Yania and D. Hernane, A theoretical
study of a free supercritical flow with superficial tension . . . . . . . . . . . 58
Yu. B. Zelinskii, M. V. Tkachuk, T. M. Osipchuk, Analytical conditions of locally
m
general convexity in the space C0,q . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59
A. B. Aнiкушин, Про зв’язок мiж апрiорними нерiвностями та послабленими
апрiорними нерiвностями для лiнiйних операторiв . . . . . . . . . . . . 60
Т. М. Антонова, Д. I. Боднар, В. Р. Гладун, Н. П. Гоєнко, Деякi достатнi
умови збiжностi парних частин iнтегральних ланцюгових дробiв . . . . 61
М. В. Ахрамович, М. А. Муратов, Дикие задачи в теории представлений . . 62
Севиндж Ф. Бабаева, О Φ-разрешимости некоторых краевых задач для
операторно-дифференциальных уравнений третьего порядка с опера-
тором в краевом условии . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63
А. Ф. Бер, Дифференцирования в алгебрах фон Неймана с образом в идеале . 64
Т. В. Василишин, Приклад побудови комплекснозначної функцiї iз задани-
ми наперед властивостями щодо значень iнтеграла вiд її степенiв . . . 64
С. Г. Велиев, О полноте части корневых векторов операторных пучков вто-
рого порядка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65
Г. А. Глушко, В. К. Маслюченко, Берiвська класифiкацiя векторнозначних
нарiзно неперервних вiдображень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
В. I. Горбачук, В. М. Горбачук, Про коректну розв’язнiсть у класi аналi-
тичних вектор-функцiй задачi Кошi для диференцiальних рiвнянь у
банаховому просторi над неархiмедовим полем . . . . . . . . . . . . . . 68
М. Л. Горбачук, Граничнi значення нескiнченно диференцiйовних C0 -пiвгруп
у банаховому просторi . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68
Г. М. Губреєв, Про оператор згортки на скiнченному iнтервалi . . . . . . . . 69
Iгор Гуран, Скiнченнi симетричнi групи та їх вкладення . . . . . . . . . . . . 70
М. В. Дубей, Лiнеаризацiя аналiтичних функцiй обмеженого типу в кулi
банахового простору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71
Ю. Ю. Єршова, Ю. С. Самойленко, Одновимiрнi системи пiдпросторiв гiль-
бертового простору, що пов’язанi з графами-кактусами . . . . . . . . . 71
CONTENTS 5
Г. В. Iвасик, Про поведiнку на нескiнченностi розв’язкiв еволюцiйного рiв-

няння для транспортного оператора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72
О. О. Карабин, До питання тiнi вектора в стандартному гiльбертовому прос-
торi . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73
В. М. Кирилич, А. М. Фiлiмонов, Гiперболiчна квазiлiнiйна задача Стефана
з горизонтальними характеристиками . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74
Ю. Л. Кишакевич, Елементи теорiї збурень рiзницевих операторiв другого
порядку на пiвосi . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75
Т. С. Кудрик, Методи нестандартного аналiзу у працях В. Лянце . . . . . . 76
О. М. Мартинюк, Спектральна задача для стiльтьєсiвських струн на графi,
що має форму вiсiмки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78
О. В. Маслюченко, Характеризацiя коливань майже неперервних функцiй . 79
С. С. Мирзоев, Р. Ф. Сафаров, О корректной разрешимости одной краевой
задачи в пространстве голоморфных вектор-функций . . . . . . . . . . 80
М. А. Митрофанов, Властивостi роздiляючих полiномiв та рiвномiрно ана-
лiтичних i роздiляючих функцiї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81
М. А. Муратов, Ю. С. Пашкова, Б. А. Рубштейн, Порядковые эргодичес-
кие теоремы в перестановочно-инвариантных пространствах . . . . . . 83
В. В. Нестеренко, Про симетричну квазiнеперервнiсть та клiковiсть функцiй
двох змiнних . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84
В. В. Нестеренко, О. Г. Фотiй, Сукупна неперервнiсть горизонтально ква-
зiнеперервних мультифункцiй . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85
М. В. Приймак, Система тригонометричних функцiї iз змiнним перiодом та
деякi їх властивостi . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86
Н. Пронська, Про еквiвалентнiсть спектральних задач для оператора дифу-
зiї та оператора Дiрака . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88
А. В. Ревенко, А. А. Ревенко, О слабой сходимости линейных операторов в
банаховых алгебрах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89
Ю. М. Сидоренко, О. I. Чвартацький, Оператори перетворень для гiпербо-
лiчної системи двох рiвнянь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90
М. М. Федик, О. П. Гнатюк, Деякi властивостi однiєї крайової задачi для
оператора Штурма-Лiувiлля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92
Ярослав Холявка, Про алгебраїчну незалежнiсть повних елiптичних iнтег-
ралiв першого роду . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92
Є. В. Черемних, Про формулу слiду для несамоспряженої моделi Фрiдрiхса 93
6 Abstracts of Talks L’viv, November 17–21, 2010
Analytical solution of the D-dimensional Schrödinger

equation with the generalized Hulthen potential
H. I. Ahmadov, N. Sh. Huseynova and M. M. Vekilov
Department of Mathematical Physics Faculty of Applied Mathematics and Cybernetics, Baku
State University, Z. Khalilov 23, AZ1148 Baku, Azerbaijan, Institute of Applied Mathematics,
Baku State University, Z. Khalilov 23, AZ1148 Baku, Azerbaijan,
hikmatahmadov@yahoo.com, nargiz_huseynova@yahoo.com
In this work, the analytical solutions of the D- dimensional radial Schrödinger equation
for the generalized Hulthen potential is presented. In our calculations, we have applied
the Nikiforov-Uvarov method by using the exponential approximation to the centrifugal
potential for arbitrary l states. We found, that radial wave functions can be written in the
form of the Jacobi polynomials. The normalization constants for the Hulthen potential
are also computed.
On the spectrum of the generalized lower triangle

double-band matrices
Ali M. Akhmedov and Saad R. El-Shabrawy
Baku State University, Z. Khalilov 23, AZ1148 Baku, Azerbaijan, akhmedovali@rambler.ru,
srshabrawy@yahoo.com
We introduce the generalized difference operator ∆a,b on the sequence space lp , (1 <
p < ∞) as follows: ∆a,b : lp −→ lp is defined by,
∆a,b x = ∆a,b (xn ) = (an xn + bn−1 xn−1 )∞

n=0 with x−1 = b−1 = 0
where (an ) and (bn ) are two sequences of nonzero real numbers such that:
lim an = a, sup |an | < ∞, lim bn = b 6= 0, sup |bn | < ∞

n→∞ n n→∞ n
and
an 6= a + b, an 6= a − b, for all n ∈ N.
The operator can be represented by the matrix
 
a0 0 0 ...
 b0 a1 0 ... 
∆a,b =  0
 
 b1 a2 ... 

.. .. .. . .
. . . .
It is clear that the operator ∆a,b is a straightforward generalization of the difference

operator and its generalizations (see [1], [2], [3] and [4]).
International Conference on Functional Analysis 7
In this work we establish the boundedness of the operator ∆a,b on lp , (1 < p < ∞).
Also, we examine the spectrum of the operator ∆a,b on the sequence space lp , (1 < p < ∞).
Theorem 1. ∆a,b ∈ B (lp ) with a norm satisfies
1
sup (|ak |p + |bk |p ) p ≤ k∆a,b klp ≤ sup |ak | + sup |bk | .
k k k
Theorem 2. Denote the set {λ ∈ C : |a − λ| ≤ |b|} by D and the set {ak : ak ∈

/ D} by E.
Then the set E is finite and σ (∆a,b , lp ) = D ∪ E .
1. A. M. Akhmedov and F. Başar, On the spectrum of the difference operator ∆ over the sequence
space lp , (1 ≤ p < ∞), Demonstratio Math. 39 (2006), no. 3, 585-595.
2. A. M. Akhmedov, On the spectrum of the generalized difference operator ∆α over the sequence
space lp , (1 ≤ p < ∞), News of Baku state univ. 3 (2009), 34-39.
3. H. Bilgiç and H. Furkan, On the spectrum of the generalized difference operator B(r, s) over the
sequence spaces lp and bvp (1 < p < ∞), Nonlinear Anal. 68 (2008), 499-506.
4. P. D. Srivastava and S. Kumar, Fine Spectrum of the Generalized Difference Operator ∆v on
Sequence Space l1 , Thai J. Math. 8 (2010), no. 2, 221–233.
One an extremal Goursat-Darbouxt type problem

H. S. Akhundov
Let f : [0, 1]2 × R3n × Q → R, g : [0, 1]2 × R3n × Q → R, ξ : Rn → R, ϕ 1 : [0, 1] → Rn ,
ϕ 2 : [0, 1] → Rn , where Q ⊂ Rm be a compact set.
The following problem is considered
Z 1Z 1
J (ν) = g (t, s, u (t, s) , ut (t, s) , us (t, s))dt ds + ξ (u (1, 1)) → min (1)
0 0
with the conditions
uts (t, s) = f (t, s, u (t, s) , u1 (t, s) , us (t, s) , ν(t, s)) (2)

u(t, 0) = ϕ 1 (t), u(0, s) = ϕ 2 (s), ϕ 1 (0) = ϕ 2 (0),
where ϕ 1 (·), ϕ 2 (·) absolutely continuous functions ν : [0, 1] × [0, 1] → Q measurable
function.
The problem is: to find the necessary optimality condition for the problem (1)–(2).
On solvability of a class of fourth order

operator-differential equations in a weight space
A. R. Aliev and A. S. Mohamed
Baku State University, alievaraz@yahoo.com
On the whole axis R = (−∞; +∞) consider an operator-differential equation of the

form 3 3
d4−j u (t)

d d X
−A + A u (t) + Aj 4−j
= f (t) , (1)
dt dt j=1
dt
where A is a self-adjoint positive-definite operator, Aj , j = 1, 2, 3, are linear, generally

speaking, unbounded operators in a separable Hilbert space H, f (t) ∈ L2,κ (R; H), u (t) ∈
4
W2,κ (R; H). Here κ ∈ R,
( +∞ 1/2 )
R 2 −κt
L2,κ (R; H) = f (t) : kf kL2,κ (R;H) = kf (t)kH e dt < +∞ ,
−∞
n
4
W2,κ (R; H) = u (t) : kukW 4 (R;H) =
2,κ
 +∞ ! 1/2 
Z 4 2 
d u (t) 4 2 −κt

=
dt4
+ A u (t)
H
e dt < +∞ ,
H


−∞
the derivatives are understood in the sense of theory of distributions.

The following theorem is valid.
Theorem. Let A be a self-adjoint positive-definite operator with a bower bound of the
spectrum λ0 (A = A∗ ≥ λ0 E (λ0 > 0), E is a unit operator), |κ| < 2λ0 , the operators
Aj A−j , j = 1, 2, 3, are bounded in H and the following inequality is fulfilled:

4λ0 |λ0 − κ| A1 A−1

b (κ) 1 + 2 H→H
+
(2λ0 − κ)
1/ !
4λ0 |λ0 − κ| 2 2

2λ0 A2 A−2
4λ 0 A3 A−3

+ 1+ + < 1,
2λ0 − κ (2λ0 − κ)2 H→H
(2λ0 − κ)2 H→H
λ0 κ2 1 2λ0 |κ| 1 κ2
where b (κ) = q , if 0 ≤ 4λ20
< 3
and b (κ) = 4λ20 −κ2
, if 3
≤ 4λ20
< 1. Then, for any
2(2λ20 −κ2 )
4
f (t) ∈ L2,κ (R; H), equation (1) has a unique solution u (t) from the space W2,κ (R; H) .
On convergence of linear positive operators in space of

continuous functions
A. J. Aliyeva and J. M. Aliyev
Institute of Applied Mathematics, Baku State University, Z. Khalilov 23, AZ1148 Baku,
Azerbaijan, camshid09@rambler.ru
In the paper, we try to study convergence conditions of a sequence of linear positive

operators in a space of continuous functions of two variables.
Lemma. If a sequence of linear positive functionals satisfies the conditions:
Φn (fk ) → fk (p0 ), p0 ∈ D̄
where {fk (p)}41 is a system ψ4 in the domainD̄, then for any function continuous in the
domain D̄, the relation
Φn (f ) → f (p0 )
in valid.
Theorem. The condition
Ln (fk , p) = fk (p) + αn,k (p)
is fulfilled. Here {fk (p)}41 is a system ψ4 of the domain D̄, and αn,k (p), k = 1, 2, 3, 4
uniformly in this domain tends to zero and implies uniform convergence of a sequence of
linear positive operators Ln (f, p) to f (p) in the function f (p) is continuous in D̄.
Proof. Assume that there will be found a continuous function f (p) to which the
sequence Ln (f, p) will not converge uniformly. Then, by some ε > 0 there will be found
an increasing sequence of the numbers nk and a sequence of the points pn,k such that the
following inequalities will be valid:
|Lnk (f, pnk ) − pnk | ≥ ε.
We’ll assume that the sequence of the points pn,k converges to the point p0 ∈ D̄. We can
do it by the bounded ness of the sequence and close ness of the set D̄. Let’s consider a
sequence of linear positive functionals Lnk (f, pnk ) (the point pn,k is fixed).
It is easy to see that for this sequence the relation
Lnk (fi , pnk ) = fi (pnk ) + αnk ,i → fi (p0 ), i = 1, 2, 3, 4
is fulfilled.
Here we used the fact that αn,i uniformly tends to zero and that
lim fi (pnk ) = fi (p0 ).

pnk →p0
Having applied the lemma, we get
Lnk (f, pnk ) → f (p0 ).

But since f (pnk ) → f (p0 ), then Lnk (f, pnk ) − f (pnk ) → 0 and consequently, for sufficiently
large values of nk the following inequalities will be valid:
|Lnk (f, pnk ) − f (pnk )| < ε.
The theorem is proved.

The system of functions 1, x, y, x2 + y 2 in any domain of a two-dimensional space may
serve as an example of a ψ4 - system. Really, if p0 = (x0 , y0 ), then
ψ(p, p0 ) = (x − x0 )2 + (y − y0 )2 .
This remark and theorem yield.

Corollary. The fulfilment of the conditions
1) Ln (1; x, y) ⇒ 1;
2) Ln (ξ, x, y) ⇒ x;
3) Ln (η, x, y) ⇒ y;
4) Ln (ξ 2 + η 2 ; x, y) → x2 + y 2 → f (x, y), (x, y) ∈ D̄ gives the relation

Ln (f (ξ, η); x, y) ⇒ f (x, y),
where Ln (f ; x, y) is a sequence of linear positive operators in the space of continuous
functions of two variables given in the domain D̄, and f (x, y) is any function continuous
in this domain.
Thus, in order to draw a conclusion on uniform convergence of a sequence of linear positive
operators in the space of continuous functions of two variables given in the domain D̄, it
suffices to verify uniform convergence of this sequence in the domain D̄ only to the four
functions 1, x, y, x2 + y 2 but not to infinitely many functions that we had to do it if for
that we used the Banach criterium.
In conclusion notice that the methods suggested by P. P. Kovorkin-R. G. Mamedov
were used in proofs.
Nevanlina-Pick interpolation on a spectrum

A. A. Amirshadyan
Department of Mathematics, Donetsk National University, Donetsk, Ukraine,
amirshadyan@googlemail.com
Problem ∂IPκ . Given are: real points zj and symmetric matrices Wj , Dj (j =

1, .., m), integer κ ∈ Z+ . Find canonical Nκ –pair {A(λ), B(λ)} such that:
lim (B(λ) − Wj A(λ)) = 0 (j = 1, .., m)

∧
λ−→zj
B(z)A(λ̄) − A(z)B(λ̄)
lim ≤ Dj (j = 1, .., m).
∧
z,λ−→zj z − λ̄
Let V = (In , .., In ), W = (W1 , .., Wm ), Z = diag(z1 In , .., zm In ) are n × nm matrices,

P = (Pjk )mj,k=1 , where Pjk = (Wj − Wk )/(zj − zk ), if j 6= k and Pjk = Dj , if j = k – is a
Pick matrix. We assume that det P 6= 0, sq− P = κ.
To derive the main theorem we apply operator approach. Consider the model space
Π = Cnm ⊕Cn with the indefinite metric [fˆ, ĝ] = (Pf1 , g1 )Cnm +(f2 , g2 )Cn , (fˆ = f1 +f2 , ĝ =
g1 + g2 ) and model symmetric operator S : (f, −V f ) → (Zf, W f ), f ∈ Cnm . When
interpolation points zj ∈ C \ R (j = 1, .., m) such model was introduced in [?] for the
case κ = 0 and in [2] for the case κ ≥ 0.
The following theorem establishes a one-to-one correspondence between all solutions
of the P roblem ∂IPκ and corresponding minimal selfadjoint extensions Ã of operator S.
Theorem. Let P is nondegenerate, sq− P = κ and det(Wj + zj In ) 6= 0 (j = 1, ..., m).
For the Nκ – pair {A(λ), B(λ)} to be a solution of the P roblem ∂IPκ it is necessary and
sufficient that it be on the form
{A(λ), B(λ)} = {−G∗ (Ã − λ)−1 G, I + λG∗ (Ã − λ)−1 G},
where Ã - is a arbitrary minimal selfadjoint extension of the operator S, acting in the

Pontryagin space Π̃ ⊇ Π (sq− Π̃ = κ), such that subspaces ker(A e − zj ) are uniformly
n
positive (j = 1, .., m); G – is the embedding operator from C to Π.
1. D. Alpay, P. Bruinsma, A. Dijksma, H. de Snoo, Interpolation problems, extensions of symmetric

operators and reproducing kernel spaces, Part I — Operator Theory: Adv. and Appl. 50 (1991),
35–82.
2. A. Amirshadyan, V. Derkach, "Interpolation in generalized Nevanlinna and Stieltjes classes",
J.Operator Theory, 42 (1999), 145–188.
Numerical ranges of one-parameter contractive

holomorphic semigroups in Hilbert spaces
Yury Arlinskiı̆ and Valentin Zagrebnov
EastUkrainian National University, Université de la Méditerranée and Centre de Physique
Théorique, yury_arlinskii@yahoo.com, zagrebnov@cpt.univ-mrs.fr
We give a localization of the numerical range of one-parameter semigroup
T (t) = {exp(−tA)}t≥0
generated by a maximal sectorial operator A with vertex at zero and semi-angle α ∈

[0, π/2). For this class of semigroups we give a new prove of the Euler operator-norm
approximation:
exp(−tA) = lim (I + tA/n)−n , t ≥ 0,
n→∞
with the optimal estimate O(1/n) of the convergence rate, which takes into account the
value of α.
The homotopic cyclicness of compact metric spaces as

image under the acting of topological conjugation on
supercyclic linear spaces
O. B. Atamanyuk
Precarpathian university by V. Stefanyk, bogdanatamaniuk@ukr.net
We defined the notion of homotopic cyclicness of space X when the orbit {f n (x), n ∈
N } is homotopic to set A wich is dense in space X.
By the theorem 2.27 in [1] for each metric compact space X and continue map f : X →
X exists the topological conjugation π : X → H on some subsets H of linear spase Y such
as for the supercyclic operator S : H → H we have commutative following diagramme
S ◦ π = π ◦ f . Let h = π −1 . After that we have f ◦ h = h ◦ S that is h is topological
conjugation between sets H and X. For supercyclic operator S exists homotopie Hk
wich connects the orbit {S n (y)/n ∈ N } with the each orbit {kS n (y)/n ∈ N, k ∈ R} and
exists homotopie Hk+1 between {kS n , n ∈ N, k ∈ R} and {(k + 1)S n , n ∈ N, k ∈ R}.
Then homotopie W is defined on each small interval as Hi , i > k. That means than
homotopic image W ([0, 1] × H) is dense in Y becouse by the definition of suppercyclic
operator the family {kS n (y), n ∈ N, k ∈ R} is dense in Y . After that we set by definition
G(t, x) = h ◦ W (t, π ◦ f (x)) ⊂ X. This constructed homotopie G realizes the homotopic
cyclicness of space X. It connect the orbit {f n (x), n ∈ N } and the dense set A in X. We
involve that X is homotopic cyclic becouse the dense is invariant under the topological
conjugation. Thus we proved theorem about that the topological conjugation transforms
supercyclicness of the linear space onto homotopic cyclicness of the compact metric spaces.
1. F. Bayart, E. Matheron, Dynamics of Linear Operators, Cambridge Tracts in Mathematics, 2009.
On compact subspaces of spaces of scatteredly

continuous maps
T. O. Banakh, B. M. Bokalo and N. M. Kolos
Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine, tbanakh@yahoo.com,
bogdanbokalo@mail.ru, nadiya_kolos@ukr.net
A map f : X → Y between topological spaces is called scatteredly continuous if for

each non-empty subspace A ⊂ X the restriction f |A has a point of continuity. By SCp (X)
we denote a space of all scatteredly continuous real-valued functions on X endowed with
the topology of pointwise convergence.
We shall talk about compact subspaces of spaces of scatteredly continuous maps de-
fined on a metrizable space. In particular, the following theorem holds:
Theorem. For any metrizable separable space X each convex compact subspace of SCp (X)
is metrizable.
The space of real places of a field

Taras Banakh and Oles Potyatynyk
Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine, tbanakh@yahoo.com
Let R̄ = R ∪ {∞} be the one-point compactification of the real line, endowed with the
operations x ⊕ y and x ⊗ y defined by


 {x + y} if x, y ∈ R

{∞} if x = ∞ and y 6= ∞
x⊕y =


 {∞} if x 6= ∞ and y = ∞

R̄ otherwise
and 
{xy}


if x, y ∈ R
{∞} if x = ∞ and y 6= 0
x⊗y =


 {∞} if x 6= 0 and y = ∞

R̄ otherwise
By a real place of a field F we understand any function f : F → R̄ such that f (0) = 0,
f (1) = 1 and f (x + y) ∈ f (x) ⊕ f (y), f (xy) ∈ f (x) ⊗ f (y) for all x, y ∈ F .
By MF ⊂ R̄F we denote the space of real places. It is a compact Hausdorff space.
General Problem. Investigate the interplay between the algebraic properties of a filed
F and the topological properties of its space of real places MF .
Fact. For the field F = Q(x) of rational functions of one variable the space of real places
MQ(x) is homeomorphic to the circle R̄.
For the field Q(x, y) of rational functions of two variables the space of real places
MQ(x,y) is much more complicated.
Theorem. The space of real places MQ(x,y) of the field Q(x, y) is a Peano continuum of
topological dimension dim(MQ(x,y) ) = 2 and of cohomological dimension dimQ (MQ(x,y) ) =
1.
The coarse characterization of the Cantor

macro-cube and the Baire macro-space
Taras Banakh and Ihor Zarichnyi
Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine, tbanakh@yahoo.com
We shall work in the category whose objects are metric spaces and morphisms are
macro-uniform multi-maps. By a multi-map Φ : X⇒Y between metric spaces X, Y we
understand any subset Φ ⊂ X×Y . For the point x ∈ X by Φ(x) = {y ∈ Y : (x, S
y) ∈ Φ} we
denote its image under the multi-map Φ. For a subset A ⊂ X we put Φ(A) = a∈A Φ(a).
A multi-map Φ : X⇒Y is called coarse if for each δ < ∞ there is ε < ∞ such that for
each subset A ⊂ X with diam(A) ≤ δ the image Φ(A) has diameter diam Φ(A) ≤ ε.
Two metric spaces X, Y are called coarsely equivalent if there is a multi-map Φ : X⇒Y
such that both multi-maps Φ and Φ−1 are coarse and Φ(X) = Y , Φ−1 (Y ) = X.
Given a cardinal κ ≥ 1 consider the space
κ<N = {(xn )n∈N ∈ κN : ∃n ∈ N ∀m ∈ N xm = 0}
endowed with the metric
d((xn )n∈N , (yn )n∈N ) = max 2n d2 (xn , yn ),

n∈N
where d2 is the {0, 1}-valued metric on κ.

The metric spaces 2<N and ω <N are called the Cantor macro-cube and the Baire macro-
space, respectively.
Our first result is the coarse classification of isometrically homogeneous separable
metric spaces of asymptotic dimension zero.
A metric space X is called isometrically homogeneous if for any points x, y ∈ X there
is an isometry f : X → X such that f (x) = y.
A metric space X has asymptotic dimension zero if for each ε < ∞ there is a cover (U )
of X such that supU ∈(U ) diam(U ) < ∞ and dist(U, V ) ≥ ε for all distinct sets U, V ∈ (U ).
Classification Theorem. Each unbounded isometrically homogeneous separable metric
space X of asymptotic dimension zero is coarsely equivalent to 2<N or ω <N .
Next, we present a characterization of metric spaces that are coarsely equivalent to
the space 2<N or ω <N .
Let ε be a positive real number. By the ε-connected component of a point x of a metric
space (X, d) we understand the set Cε (x) of all points y ∈ X that can be linked with x
by a chain x = x0 , x1 , . . . , xn = y such that d(xi , xi−1 ) ≤ ε for all i ≤ n.
It is easy to see that for two points x, y ∈ X their ε-connected components Cε (x),
Cε (y) either coincide or are disjoint. Consequently, for any point x ∈ X and real numbers
δ ≤ ε it is legal to consider the (cardinal) number
Θεδ (x) = |{Cδ (y) : y ∈ Cε (x)}|
of δ-connected components composing the ε-connected component of x.

Characterization of the Cantor macro-cube and Baire macro-space. Let κ be a
non-zero cardinal. A metric space X is coarsely equivalent to the space κ<N if and only if
1) X has asymptotic dimension zero;
2) ∃δ ∀ε ∃n ∈ N ∀x ∈ X Θεδ (x) ≤ κn ;
3) ∀δ ∃ε ∀x ∈ X Θεδ (x) ≥ κ.
1. T. Banakh, I. Zarichnyi, Characterizing the Cantor bi-cube in asymptotic categories, Groups, Ge-
ometry, and Dynamics (to appear).
Control method for hamiltonian system

T. Benzekri
University of Science and Technology Houari Boumedien, Algiers, tbenzekri@yahoo.fr
A method of chaos control for Hamiltonian systems is presented. An explicit expression

for the control term which is able to recreate invariant (KAM) tori is provided. Using a
dynamical perturbation, the method aims at building invariant torus which prevent the
long range chaotic transport and enhance the chaotic behavior inside the domain of the
phase space confined by these tori.
The method is applied to a model of chaotic advection due to time-periodic forcing
of an oscillating vortex chain. We show that by a suitable modification of this forcing,
the modified model combines two effects: enhancement of mixing within the rolls and
suppression of chaotic transport along the channel.
1. M. Vittot, Perturbation theory and control in classical or quantum mechanics by an inversion

formula, J. Phys. A: Math. Gen. 37:1 (2004), 6337—6357.
2. T. Benzekri, C. Chandre, X. Leoncini, R. Lima, M. Vittot, Chaotic advection and targeted mixing,
Phys. Rev. Lett. 96 (2006), 124503.
On nonsmooth subspaces of spaces of smooth

functions
E. I. Berezhnoi
Yaroslavl State University, Russia, ber@uniyar.ac.ru
In the geometric theory of Banach spaces of smooth functions, the following problem
is of considerable interest.
Problem A. Suppose that we are given a Banach space Z of smooth functions. Does
there exist an infinite-dimensional closed subspace Y ⊂ Z such that each function y ∈ Y
not identically zero is not smoother than the nonsmoothest function from Z?
This question was studied by many mathematicians.
In the present report we given final answers of this problem in some situations.
Let C[0, 1] is Banach space of continuity function on [0, 1].
Suppose we are given a set D ⊂ I = [0, 1] of positive measure. For each f : D → R,
we define the modulus of continuity of f on D as follows. For each h > 0, we set
Dh = {t ∈ D : t + h ∈ D}. Then by the modulus of continuity of the function f on D we
mean
Ω(f, h; D) = sup sup |f (t + h) − f (t)|.

0≤δ≤h t∈Dδ
If D = I, then instead of Ω(f, h; I) we write Ω(f, h). Suppose that ω is a modulus of

continuity. As is customary, by H ω (D) we denote the function space
Ω(f, h; D)
kf |H ω (D)k = sup |f (t)| + sup .
t∈D h>0 ω(h)
Theorem 1. There exists a closed infinite-dimensional subspace E ⊂ C[0, 1] such that

each function f ∈ E not identically zero has neither right- or left-hand finite derivative
at any point (0, 1).
Theorem 2. Choose a Holder space H ω . There exists a closed infinite-dimensional sub-
space G ⊂ C[0, 1], isomorphic to l1 and such that, for each function f ∈ G not identically
zero, its restriction to any set of positive measure does not belong to H ω (D).
We denote H 0,ω the subset of space H ω , such that for each function f ∈ H 0,ω exist
tf ∈ (0, 1), into hold one or two equality
Ω(f, h; Dδ+ ) Ω(f, h; Dδ− )

lim sup = 0, lim sup = 0.
δ→+0 h≤δ ω(h) δ→+0 h≤δ ω(h)
Here Dδ+ = [tf , tf + δ] and Dδ− = [tf − δ, tf ].

Theorem 3. Let ω is a modulus of continuity for with
ω(h)
lim = ∞,
h→0 h
and H ω is Holder space There exists a closed infinite-dimensional subspace G ⊂ H ω ,

isomorphic to l1 and such that, for each function f ∈ G not identically zero, not belong
to H 0,ω .
Let X is symmetric space on [0, 1] and ψ(X, t) = kχ(0, t)|Xk is fundamental function
of space X.
Symbol kf |Xk is a norm of element f ∈ X, χ(Dδ ) - is indicator function od set Dδ .
For each f : D → R we define the modulus of continuity of f on D into symmetric
space as usual by formula
Ω(f, h; D, X) = sup k(f (. + δ) − f (.))χ(Dδ )|Xk.

0≤δ≤h
If D = I, then instead of Ω(f, h; I, X) we write Ω(f, h; X). Suppose that ω is a modulus

of continuity. As is customary, by H ω (D)X we denote the function space
ω Ω(f, h; X)
kf |HX k = kf |Xk + sup .
h≥0 ω(h)
0,ω ω 0,ω
By HX we denote the subset of space HX , such that for each function f ∈ HX exist
tf ∈ (0, 1), into hold one or two of equality
Ω(f, h; Dδ+ , X) Ω(f, h; Dδ− , X)

lim sup = 0, lim sup = 0.
δ→+0 h≥0 ψ(X, δ)ω(h) δ→+0 h≥0 ψ(X, δ)ω(h)
The last theorem have in this case direct prototype.

Theorem 4. Let ω is a modulus of continuity for with fulfil condition (1), X is symmetric
ω
space on [0, 1] and ψ(X, t) = kχ(0, t)|Xk is fundamental function of space X. Let HX
ω
is Holder space. There exists a closed infinite-dimensional subspace G ⊂ HX , for each
0,ω
function f ∈ G not identically zero, not belong to HX .
Let α ∈ (0, 1), p ∈ [1, ∞). By Besov space Λα,p X we denote the function space with
norm ∞
X 1/p
kf |ΛαX,p k = ( (2αi · Ω(f, 2−i ; I, X))p .
i=1
Theorem 5. Let X symmetric space on [0, 1], α ∈ (0, 1), p ∈ [1, ∞). Let Λα,p X is Besov
space. There exists a closed infinite-dimensional subspace G(α0 , p, X), for each function
f ∈ G(α0 , p, X) not identically zero, not belong to Λα,p
X forall α > α0 .
Supported by RFFI, N 08-01-00669
1. E. I. Berezhnoi, The Subspace of C[0, 1] Consisting of Functions Having Finite One-Sided Deriva-
tives Nowhere, Mathematical Notes. 73: (2003), 348–355.
2. E. I. Berezhnoi, A Subspace of Holder Space Consisting Only of Nonsmoothest Functions, Mathe-
matical Notes. 74:3 (2003), 329–340.
3. E. I. Berezhnoi, On Subspaces of Holder Spaces Consisting of Functions of Minimal Smoothness,
Doklady Mathematics 70:3 (2004), 911–913.
4. E. I. Berezhnoi, On Subspaces of C[0, 1] Consisting of Nonsmooth Functions, Mathematical Notes
81:4 (2007), 490–495.
5. V. P. Fonf, V. I. Gurariy, M. I. Kadets, An infinite dimensional subspace C[0, 1] consisting of
nowhere differentiable functions, Comp. Rend. Acad. Bulg. Sci. 52:11-12 (1999), 13–16.
G-narrow operators
T. V. Bosenko
V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, Ukraine, t.bosenko@mail.ru
A linear continuous nonzero operator G acting from a Banach space X into a Banach
space Y is a Daugavet center [1] if every rank-1 operator T : X → Y satisfies
kG + T k = kGk + kT k.
For every Daugavet center G : X → Y we introduce the notion of a G−narrow operator

on X as a generalization of the concept of a narrow operator [2] acting from a space with
the Daugavet property. We present some basic facts about G−narrow operators, for
instance, the following one: if G : X → Y is a Daugavet center then every compact
operator on X is G−narrow.
1. T. V. Bosenko, V. M. Kadets. Daugavet centers, Zh. Mat. Fiz. Anal. Geom. 6:1, (2010), 3–20.
2. V. M. Kadets, R. V. Shvidkoy, D. Werner. Narrow operators and rich subspaces of Banach spaces
with the Daugavet property, Studia Math. 147, (2001), 269–298.
On parametrization of super-singular perturbations

by the rigged Hilbert space method
R. Bozhok and V. Koshmanenko
Institute of Mathematics, Kyiv, Ukraine, koshman63@googlemail.com
The classification of bounded from below super-singular perturbations A0 of a self-

adjoint operator A ≥ 1 is proposed. In the A-scale of Hilbert spaces
H−k A H A Hk = D(Ak/2 ), k > 0
the parametrization of operators A0 in the terms of bounded mappings S : Hk → H−k

such that KerS is dense in Hk/2 is obtained.
1. S. Albeverio, R. Bozhok, V. Koshmanenko, The rigged Hilbert spaces approach in singular pertur-
bation theory, Reports of Math. Phys. 58:2 (2006), 227–246.
2. S. Albeverio, R. Bozhok, M. Dudkin, V. Koshmanenko, Dense subspace in scales of Hilbert spaces,
Methods of Funct. Anal. and Topology, 11:2 (2005), 156–169.
3. Yu. M. Berezanskiy, Expansion in Eigenfunctions of Self-Adjoint Operators, AMS, 1968.
4. V. Koshmanenko, Singular Quadratic Forms in Perturbation Theory, Kluwer Academic Publishers,
Dordrecht/Boston/London, 1999.
5. V. Koshmanenko, Singular Operator as a Parameter of Self-adjoint Extensions, Proceeding of
Krein Conference, Odessa, 1997, Operator Theory. Advances and Applications 118 (2000), 205–
223.
On holomorphic families of linear relations

V. M. Bruk
Saratov State Technical University, Russia, vladislavbruk@mail.ru
Let B be a Banach space. A family of closed relations T (λ) ⊂ B × B is called

holomorphic in a point λ0 ∈ C if there exist a Banach space B0 and a family of bounded
linear operators K(λ) : B0 → B × B such that the family K(λ) is holomorphic in a
neighbourhood of λ0 and for fixed λ the operator K(λ) bijectively maps B0 onto T (λ).
Theorem 1. Let H be a Hilbert space and a family of relations S(λ) ⊂ H×H satisfies the
conditions: (a) S(λ) is holomorphic in µ ∈ C; (b) the range R(S(µ)) is a closed subspace;
(c) the relation S −1 (µ) is an operator on R(S(µ)). Then there exists a neighbourhood of
µ such that for any points λ belonging to this neighbourhood the relation S(λ) satisfies
same conditions and dim H R(S(λ)) = dim H R(S(µ)).
We consider the differential expression l on [0, ∞)
n
X
l[y] = (−1)k {(pn−k (t)y (k) )(k)− i[(qn−k (t)y (k) )k−1+ (qn−k (t)y (k−1) )(k) ]}+pn (t)y.
k=1
Coefficients of l are selfadjoint operators in a finite-dimensional Hilbert space H. Let Cλ (t)

be a holomorphic operator function for Imλ 6= 0 whose values are operators −1 in H such
∗
that Cλ̄ (t) = Cλ (t) and Im Cλ (t)/Imλ > 0. We assume that the norms p0 (t) , kpj (t)k,
kqk (t)k, kCλ (t)k are locally integrable on [0, ∞). Note that all results remain valid for
expressions of odd order.
We denote Aλ (t) = Im Cλ (t) (Imλ 6= 0), H = L2 (H, Aλ0 (t); 0, ∞) (λ0 is fixed, Imλ0 >
0). Let L0 (λ) be a set ordered pairs (y, f ) ∈ H × H satisfying the equation l[y] − Cλ (t)y =
Aλ0 (t)f , where y is function such that the operation l can be applied to it, Imλ 6= 0. By
L(λ) denote the closure of L0 (λ) and by L0 (λ) denote the closure of restriction of L(λ) to
the set of finite functions.
Theorem 2. The equality L(λ) = (L0 (λ̄))∗ holds. The families L(λ), L0 (λ) are holo-
morphic (Imλ 6= 0) and the family L0 (λ) satisfies the conditions of theorem 1 for any µ,
Imµ 6= 0.
Corollary. Let N (λ) be the number R of linearly independent solutions y(t) of the equation
−1 ∞
l[y] − Cλ (t)y = 0 such that (Imλ) 0
(Aλ (t)y(t), y(t))dt < ∞. Then N (λ) is independent
of λ for Imλ > 0 and for Imλ < 0.
This corollary was obtained in [1, 2] by another methods.
1. S. A. Orlov, Nested matrix discs analytically depending parameter and theorems on the invariance
radii of limiting disks, Izv. AN SSSR, Ser. Mat., 40:3 (1976), 593–644 (in Russian).
2. F. S. Rofe-Beketov, Differential Equations. Proc. International Conference. Uppsala, 1977, 169–
178.
Spectra of some algebras of symmetric analytic

functions
I. Chernega and A. Zagorodnyuk
Institute for Applied Problems of Mechanics and Mathematics, Lviv, Ukraine,
Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk, Ukraine,
icherneha@ukr.net, andriyzag@yahoo.com
For a complex commutative topological algebra A its spectrum is the set of continuous
complex-valued homomorphisms and can be naturally identified with the set of closed
maximal ideals of A. In [1] the spectra of algebras of symmetric holomorphic functions on
`p are investigated. Maximal ideals of algebras of analytic functions were studied in [2],
[3].
We are interested in studying the spectrum of the algebra Hbs (E) of entire symmetric
analytic functions of bounded type on the space E = L1 [0, ∞) ∩ L∞ [0, ∞) with a norm
kxkE = max{kxkL1 [0,∞) , kxkL∞ [0,∞) }.
Let us denote by Hbs (`1 ) the algebra of entire symmetric analytic functions of bounded
type on `1 . By Mbs (E) we will denote the spectrum of Hbs (E) and by Mbs (`1 ) the spectrum
of Hbs (`1 ).
Theorem. Hbs (E) can be continuously embedded into Hbs (`1 ) as a dens subalgebra.
Corollary. Mbs (E) ⊃ Mbs (`1 ).
1. R. Alencar, R. Aron, P. Galindo, A. Zagorodnyuk, Algebras of symmetric holomorphic functions

on `p , Bull. Lond. Math. Soc. 35 (2003), 55–64.
2. R. M. Aron, B. J. Cole, T. W. Gamelin, Spectra of algebras of analytic functions on a Banach
space, J. Reine Angew. Math. 415 (1991), 51–93.
3. A. Zagorodnyuk, Spectra of algebras of analytic functions and polynomials on Banach spaces,
Contemporary Math. 435 (2007), 381–394.
On Bohr compactifications of some topological

semigroups
Ivan Chuchman and Oleg Gutik
Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine, chuchman_i@mail.ru,
o_gutik@franko.lviv.ua
In our report all spaces are assumed to be Hausdorff. Furthermore we shall follow the
terminology of [1, 3, 5].
Recall [4] that the Bohr compactification of a topological semigroup S is a pair (β, B(S))
such that B(S) is a compact topological semigroup, β : S → B(S) is a continuous ho-
momorphism, and if g : S → T is a continuous homomorphism of S into a compact
semigroup T , then there exists a unique continuous homomorphism f : B(S) → T such
that the diagram
β
S / B(S)
zz
g zzz
z
|zz f
T
commutes.
If λ is a cardinal then a partial map α : λ * λ is called almost identity if the set
λ \ dom α is finite and (x)α 6= x only for finitely many x ∈ λ. We denote
Iλ∞ = {α : λ * λ | α is almost identity}.
Obviously, Iλ∞ is an inverse semigroup.

By Z02 we denote the discrete two-element group Z2 with the adjoined zero and by I2
the discrete two-element semilattice.
Theorem 1. Let λ be an infinite cardinal and Iλ∞ a topological semigroup. If the sub-
group of all even permutations of λ is a closed subgroup of the group of units of the semi-
group Iλ∞ , then the Bohr compactification B(Iλ∞ ) of Iλ∞ is isomorphic to Z02 , otherwise
B(Iλ∞ ) is isomorphic to I2 .
By Z we denote the additive group of integers. For a class of topological semigroups
K by BK (Z) the Bohr compactification of Z in K .
Let N be the set of all positive integers. By I∞ %
(N) we shall denote the semigroup
of monotone, non-decreasing, injective partial transformations of N such that the sets
N \ dom ϕ and N \ rank ϕ are finite for all ϕ ∈ I∞ %
(N). The semigroup I∞ %
(N) is called
the semigroup of cofinite monotone partial bijections of N [6].
Theorem 2. The Bohr compactification B(I∞ %

(N)) of a topological semigroup I∞
%
(N)
in a class of topological semigroups K is isomorphic to BK (Z).
By I∞%
(N) we shall denote the semigroup of monotone, almost non-decreasing, in-
jective partial transformations of N such that the sets N \ dom ϕ and N \ rank ϕ are
finite for all ϕ ∈ I∞%
(N). Obviously, the semigroup I∞
%
(N) is an inverse subsemigroup
of I∞ (N). The semigroup I∞ (N) is called the semigroup of cofinite almost monotone
%
%

partial bijections of N [2].

Theorem 3. The Bohr compactification B(I∞%
(N)) of a topological semigroup I∞%

(N)
in a class of topological semigroups K is isomorphic to BK (Z).
1. J. H. Carruth, J. A. Hildebrant, R. J. Koch, The Theory of Topological Semigroups, Vol. I, Marcel

Dekker, Inc., New York and Basel, 1983; Vol. II, Marcel Dekker, Inc., New York and Basel, 1986.
2. I. Ya. Chuchman, O. V. Gutik, Topological monoids of almost monotone injective co-finite partial
selfmaps of positive integers, Carpatian Math. Publ. (to appear).
3. A. H. Clifford, G. B. Preston, The Algebraic Theory of Semigroups, Vol. I., Amer. Math. Soc.
Surveys 7, Providence, R.I., 1961; Vol. II., Amer. Math. Soc. Surveys 7, Providence, R.I., 1967.
4. K. DeLeeuw, I. Glicksberg, Almost-periodic functions on semigroups, Acta Math. 105 (1961),
99–140.
5. R. Engelking, General Topology, 2nd ed., Heldermann, Berlin, 1989.
6. O. Gutik, D. Repovš, Topological monoids of monotone, injective partial selfmaps of N having
cofinite domain and image, Stud. Sci. Math. Hungar. (to appear).
On the problem of the finiteness of perturbed

eigenvalues
P. A. Cojuhari
AGH University of Science and Technology, Faculty of Applied Mathematics, Al. Mickiewicza
30, 30-059, Cracow, Poland, cojuhari@agh.edu.pl
We will present an overview on recent results concerning the problem of the finiteness
of perturbed eigenvalues. Applications to concrete classes of operators, as for instance
Schrödinger and Dirac operators, perturbed periodic differential operators and their dis-
crete analogous, will be considered.
The spectral radius of operators arising in wavelet

analysis
V. D. Didenko
University of Brunei Darussalam, diviol@gmail.com
Let M ∈ Rs×s , s ≥ 1 be a non-singular real matrix, and let c and a be m × m complex-

valued matrix functions with entries from L1 (Rs ) and with absolutely convergent Fourier
series, respectively. On the space Lm s
2 (R ) the matrices c, a, and M define bounded linear
operators RaM and WcM by
Z
M
(Wc ϕ)(x) := c(M x − y)ϕ(y) dy,
Rs
and X
(RaM ϕ)(x) := ak ϕ(M x − k),
k∈Zs
where ak are the Fourier coefficients of the matrix a. The operators WcM and RaM are called
continuous and discrete refinement operators, and their spectral radii play an important
role in various problems of wavelet analysis.
In this work we evaluate the spectral radii of the operators RaM and WcM . Under
certain natural conditions on the matrix M a simple analytic formula for the spectral
radius of the continuous refinement operator WcM is obtained. For the discrete refinement
operator RaM a number of point-valued and integral estimates is established. Note that
some results have been presented in [1, 2].
1. V. D. Didenko, Estimates of the spectral radius of refinement and subdivision operators with isotrop-
ic dilations, J. Operator Theory 58 (2007), 3–22.
2. V. Didenko and W. P. Yeo, The spectral radius of matrix continuous refinement operators, Adv.
Comput. Math. 33 (2010), 113–127.
Some operators on weighted Hardy spaces

V. Dilnyi
Drohobych Pedagogical University, Drohobych, Ukraine, dilnyi@ukr.net
Let Hσp (C+ ), σ > 0, 1 6 p < +∞, is the space of analytic in half-plane C+ = {z :
Rez > 0} functions for which
 +∞ 1/p
Z 
iϕ p −prσ| sin ϕ|
||f || := sup |f (re )| e dr < +∞.
− π2 <ϕ< π2  
0
Consider a shift operator Sτ g(w) = g(w − τ ). By E∗2 [Dσ ] denote the Hardy-Smirnov space
on Dσ∗ = {z : |=z| > σ ∨ <z < 0}.
Theorem 1. Let G ∈ Hσ2 (C+ ), σ > 0, G 6≡ 0. Then the next conditions are equivalent:
1) spanτ 60 {G(z)eτ z } = Hσ2 (C+ );

Z +∞
1
2) spanτ 60 {Sτ g} = E∗2 [Dσ ], where g(w) = √ G(x)e−xw dx, <w > 0;
2π 0
3) G 6= 0 for all z ∈ C+ , singular boundary function of G is a constant and one of the

next conditions is true:
σ
a) lim KG (r) − ln r = −∞, where
r→+∞ π
Z
1 1 1
KG (r) = − ln |G(it)|dt;
2π t2 r2
1<|t|6r
b) G(z) exp 2σ

π
z ln z − cz 6∈ H p (C+ ) for all c ∈ R;

ln |G(x)| 2σ
c) lim + ln x = +∞.
x→+∞ x π
∞
P ∞
P
Theorem 2. Suppose K(t) = bk sin kσt and k|bk | < +∞. Then
k=1 k=1
Z+∞
uK(x − u)
T f (x) = f (u)du
(u − x)(u + x)
0
∞
πα
is a bounded operator on Hσ1 (C+ ) to L1 (0; +∞) and kT k 6
P
2
, where α = |bk |.
k=1
Remark. Hσ1 (C+ ) ⊂ L1 (0; +∞), but T is unbounded as operator on L1 (0; +∞).
Approximations by Exponential Type Vectors of

Regular Elliptic Operators
M. I. Dmytryshyn
Precarpathian National University, Ukraine, m− dmytryshyn@hotmail.com
Approximations by Exponential Type Vectors of Regular Elliptic Operators

Let Ω be a bounded region in Rn with the boundary ∂Ω of C ∞ -class and the collection
of operators
X
(Lu)(ξ) = aβ Dβ u(ξ) , aβ ∈ C,
|β|≤2m
X
(Bj u)(ξ) = bj,β (ξ) Dβ u(ξ) , bj,β (ξ) ∈ C ∞ (∂Ω), j = 1, . . . , m
|β|≤mj
is regular elliptic in the sense of definition [1, 5.2.1]. In the space Lp (Ω) (1 < p < ∞) we
consider the closed linear operator A, determined by relations
Au = Lu and domain C 1 (A) = Wp,{B 2m
j}
(Ω),
2m
2m

where Wp,{B j}
(Ω) := u ∈ W p (Ω) : Bj u |∂Ω = 0, j = 1, . . . , m and Wp2m (Ω) is the
Sobolev space.
We investigate the problem of best approximations by exponential type vectors of the
operator A in Lp (Ω) (1 < p < ∞). For the operator A the subspaces of exponential
type vectors consist of entire analytic functions of exponential type, which satisfied the
correspondingly boundary conditions [2].
We introduce the approximation spaces, associated with the regular elliptic operators.
These spaces are subspaces of classic Besov spaces and are interpolating between the
subspace of all exponential type vectors and Lp (Ω).
We establish the estimate of minimal distance from a given function in Lp (Ω) up to a
subspace of exponential type vectors with fixed indexes.
1. Triebel H. Interpolation Theory. Function Spaces. Differential Operators. Springer, Berlin-
Heidelberg-New York, 1995.
2. O. Lopushansky and M. Dmytryshyn. Vectors of exponential type of operators with discrete spec-
trum. Matematychni Studii 9 (1998), 70–77.
Spectral analysis of nonselfadjoint Hill operators with

steplike potentials
R. F. Efendiev
Institute of Applied Mathematics, Baku State University, Z. Khalilov, 23, AZ1148, Baku,
Azerbaijan,
Institute of Mathematics and Mechanics, National Academy of Sciences of Azerbaijan 9 F.
Agaev Str.,AZ1141, Baku, Azerbaijan efendievrakib@bsu.az
Let us consider the differential equation
−y 00 (x) + q (x) y (x) = λ2 y (x) (1)

in the space L2 (−∞, +∞) where the prime denotes the derivative with respect to the
space coordinate and assume that the potential q (x) is of the form
 P ∞

 qn+ einx f or x ≥ 0
n=1
q (x) = ∞ (2)
qn− einx f or x < 0
 P

n=1
P∞ ± 2
the condition = q < ∞ and qn+ 6= qn− is satisfied, λ is a complex number.
n=1 |qn |
±
We will study the spectrum and also to solve the inverse problem for non-self-adjoint Hill
operator by normalizing numbers on the axis.
1. M. G. Gasymov, Spectral analysis of a class non-self-adjoint operator of the second order, Funct.
Anal. Appl. (In Russian), 34:1 (1980), 14–19.
2. L. A. Pastur, V. A. Tkachenko, An inverse problem for one class of one dimensional Schrodinger’s
operators with complex periodic potentials. Math. USSR Izv. 37:3 (1991), 611–629.
On the bicommutant theorem in Banach

C(K)-modules
Ömer Gök
Yıldız Technical University, Faculty of Arts and Sciences, Mathematics Department, Davutpaşa
Campus, İstanbul, Turkey, gok@yildiz.edu.tr
In this talk, we concerned with the bicommutant theorem in Banach C(K)-modules.

The Boolean algebra A is said to satisfy the Lat−Ac property if each A- invariant subspace
is the range of a continuous projection which commutes with A. One of the results is the
following.
Theorem. Let X be a Banach C(K)-module and M ⊆ C(K)00 be idempotents satisfying
¯ > = (M ∗ )cc , where the closure is taken in weak*
the Lat − M ∗c condition. Then, < M
operator topology.
1. B. de Pagter and W. J. Ricker, Boolean algebras of projections and resolutions of the identity of
scalar-type spectral operators, Proc. Edinburgh Math. Soc. 40 (1997), 425–435.
2. B. de Pagter and W. J. Ricker, On the bicommutant theorem for σ complete Boolean algebras of
projections in Banach spaces, Indag. Math., N. S. 10:1 (1999), 87–100.
On the multi-dimensional Schrödinger operators with

point interactions
N. Goloshchapova
Institute of Applied Mathematics and Mechanics, Donetsk, Ukraine, ng85@bk.ru
There are at least two natural ways to associate with the following differential expres-
sion in L2 (R1 )
m
d2 X
L1 := − 2 + αj δ(· − xj ), αj ∈ R, m ∈ N
dx j=1
self-adjoint operator for any fixed set α := {αj }m

j=1 ⊂ R. The first one is based on the
quadratic forms method. Another way to introduce local interactions on X := {xj }m j=1 ⊂
R is to consider minimal operator corresponding to the L1 and impose boundary conditions
at xj , j ∈ {1, .., m}.
As distinguished from the one-dimensional case, the differential expression
m
X
Ld := −∆ + αj δ(· − xj ), αj ∈ R, m ∈ N (1)
j=1
in L2 (Rd ), d ∈ {2, 3} does not define an operator by means of the quadratic forms since
linear functional δ(x) : f → f (x) is not continuous in W21 (Rd ).
Berezin and Faddeev [2] were the first to propose, in the case m = 1, to associate with
Ld the family of all self-adjoint extensions of the following symmetric operator
H := −∆, dom(H) := f ∈ W22 (Rd ) : f (xj ) = 0, j ∈ {1, .., m} , m ∈ N.

It is well known that H is closed nonnegative symmetric operator in L2 (Rd ) with de-
ficiency indices n± (H) = m (cf. [1]). In [1], the authors proposed to associate with
(d)
the Hamiltonian (1) a certain m-parametric family HX,α of self-adjoint extensions of the
operator H.
In the present investigation, we apply boundary triplets and the corresponding Weyl
functions approach elaborated in [3, 4] to describe proper, self-adjoint, and nonnegative
self-adjoint extensions of the initial minimal symmetric operator H and characterize their
spectra.
1. S. Albeverio, F. Gesztesy, R. Hoegh-Krohn, H. Holden, Solvable Models in Quantum Mechanics,

Texts and Monographs in Physics, Springer, Berlin-New York, 1988.
2. F. A. Berezin, L. D. Faddeev, Remark on the Schrödinger equation with singular potential, Dokl.
Acad. Sci. USSR 137 (1961), 1011–1014 (Russian).
3. V. A. Derkach, M. M. Malamud, Generalized resolvents and the boundary value problems for
hermitian operators with gaps, J. Funct. Anal. 95 (1991), 1–95.
4. V.A. Derkach, M.M. Malamud, The extension theory of Hermitian operators and the moment
problem, J. Math. Sci. 73 (1995), 141–242.
On Schrödinger operators with point interactions

Yu. Golovaty
Department of Mechanics and Mathematics, Ivan Franko National University of Lviv,
Universytetska st., 1, 79000 Lviv, Ukraine, yu_holovaty@franko.lviv.ua
This talk is devoted to the mathematical justification of some solvable models in

quantum physics. Point interactions represent a special case of singular perturbations,
where the original operator is a differential operator and the perturbation has support X
of zero measure. The formal Hamiltonians
d2 X X
H1 (α, β) = − + α k δ(x − x k ) + βk δ 0 (x − xk ),
dx2 x ∈X x ∈X
k k
d2 X
H2 (α) = − 2 + αk |δ 0 (x − xk )i hδ 0 (x − xk )|
dx x ∈X k
have been used by theoretical physics from the 1930s to obtain exactly solvable models of
different physical phenomena (see [1], [2] for historical remarks and extensive bibliography
lists therein). Here δ is the Dirac delta function, α = {αk } and β = {βk } are sets of
coupling constants takingRvalues in R, and the rank one perturbation |f i h f | is defined
by (|f i h f |ϕ i)(x) = f (x) f (y)ϕ(y) dy.
R
We turn back to the problem of rigorous mathematical interpretation of the Schrödinger

operator with pseudopotentials αδ 0 and α |δ 0 i hδ 0 |, and show that the problem in its con-
ventional formulation contains hidden parameters and the choice of the correct selfadjoint
operators is ambiguously determined. This choice depends on the way of smooth approx-
imations of the pseudopotentials.
Point interactions in one dimension appear naturally as boundary conditions for func-
tions from the domain of an ordinary differential operator. In order to obtain these
conditions at points xk ∈ X we study the limit behaviour, as ε → 0, of the Hamiltonians
with smooth sharply localized potentials
d2
X
ε
X αk x − xk βk x − xk
H1 (α, β, γ, Φ, Ψ) = − 2 + Φk + Ψk ,
dx xk ∈X
εγ εγ xk ∈X
ε2 ε
d2
Z
ε
X αk x − xk t − xk
H2 (α, γ, Φ, Ψ) = − 2 + Ψ
2γ+2 k
Φk γ
· dt.
dx x ∈X
ε ε R ε
k
Here Φ = {Φk }, Ψ = {Ψk } are sets of C0∞ -functions and γ > 0. The norm resolvent
convergence of these families, as ε → 0, was proved. The limit operators H1 (α, β, γ, Φ, Ψ)
and H2 (α, γ, Φ, Ψ) depend on the way, in which Dirac’s function and its first derivative are
approximated in the weak topology, that is to say the boundary conditions at xk depend
on the profiles Φk and Ψk of δ- and δ 0 -like sequences localized at this point.
d2 0
The results concerning the Hamiltonian − dx 2 + αδ (x) have been published in [3] and
[4].
1. S. Albeverio, F. Gesztesy, R. Høegh-Krohn, H. Holden, Solvable Models in Quantum Mechanics.

Providence, RI: AMS, 2005.
2. S. Albeverio, P. Kurasov, Singular Perturbations of Differential Operators and Solvable Schrödinger
Type Operators. Cambridge: Cambridge Univ. Press, 2000.
3. Yu. D. Golovaty, S. S. Man’ko, Solvable models for the Schrödinger operators with δ 0 -like poten-
tials// Ukrainian Mathematical Bulletin, 6:2 (2009), 169–203.
4. Yu. D. Golovaty, R. O. Hryniv, On norm resolvent convergence of Schrödinger operators with
δ 0 -like potentials// J. Phys. A: Math. Theor. 43 (2010) 155204 (14pp).
Analysis on metric spaces with metricly continuous

measure
Przemyslaw Górka
Warsaw University of Technology, Warsaw, Poland, pgorka@mini.pw.edu.pl
Let (X, ρ, µ) be a metric measure space equipped with a metric ρ and Borel regular
measure µ. We assume that the measure is continuous with respect to the metric ρ. In
this space we define harmonic and Hölder continuous maps. For the Hölder condituous
functions we obtain the Campanato theorem [1]. In the case of the harmonic functions we
prove the maximum pronciple, the Harnack inequality, the Montel and the Weierstrass
theorems. [2].
1. P. Górka, Campanato theorem on metric measure spaces. Ann. Acad. Sci. Fenn. Math. 34:2
(2009), 523–528.
2. M. Gaczkowski, P. Górka Harmonic functions on metric measure spaces: convergence and com-
pactness. Potential Anal. 31:3 (2009), 203–214.
On complete Brandt λ0-extensions of topological

semigroups
Oleg Gutik, Kateryna Pavlyk and Andriy Reiter
Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine,
Pidstryhach Institute for Applied Problems of Mechanics and Mathematics of National
Academy of Sciences, Naukova 3b, Lviv, 79060, Ukraine, o_gutik@franko.lviv.ua,
kpavlyk@yahoo.co.uk, reiter_andriy@yahoo.com
In our report all spaces are assumed to be Hausdorff. Furthermore we shall follow the
terminology of [1, 2, 3, 7]. If S is a semigroup then the band (the subset of idempotent)
of S we shall denote by E(S).
Let S be a semigroup with zero and λ be cardinal > 1. On the set Bλ (S) = λ × S ×
λ ∪ {0} we define the semigroup operation as follows
(
(α, ab, δ), if β = γ;
(α, a, β) · (γ, b, δ) =
0, if β 6= γ,
and (α, a, β) · 0 = 0 · (α, a, β) = 0 · 0 = 0, for all α, β, γ, δ ∈ λ and a, b ∈ S. Obviously,

J = {0} ∪ {(α, O, β) | O is the zero of S} is an ideal of Bλ (S). We put Bλ0 (S) = Bλ (S)/J
and we shall call Bλ0 (S) the Brandt λ0 -extension of the monoid S with zero [6]. A Brandt
λ0 -extension of a group is called a Brandt semigroup [2].
Definition [6]. Let S be some class of topological monoids with zero. Let λ be any
cardinal > 1, and (S, τ ) ∈ S . Let τB be a topology on Bλ0 (S) such that (Bλ0 (S), τB ) ∈ S
and τB |Sα,α = τ for some α ∈ λ. Then (Bλ0 (S), τB ) is called a topological Brandt λ0 -
extension of (S, τ ) in S . If S coincides with the class of all topological semigroups, then
(Bλ0 (S), τB ) is called a topological Brandt λ0 -extension of (S, τ ).
A topological semigroup S is called H-closed, if S is a closed subsemigroup of any
topological semigroup T which contains S as a subsemigroup [4, 8].
Theorem 1. Let Bλ0 (S) be a topological Brandt λ0 -extension of a topological monoid S.
If S is H-closed and the band E(Bλ0 (S)) is compact then Bλ0 (S) is a H-closed topological
semigroup.
Theorem 2. Let Bλ0 (S) be a topological Brandt λ0 -extension of a topological monoid
S with a compact band E(S) such that Bλ0 (S) is a topological inverse semigroup. If the
space E(Bλ0 (S)) is regular and Bλ0 (S) is a H-closed topological semigroup, then the band
E(Bλ0 (S)) is compact.
Theorem 3. A topological inverse Brandt semigroup Bλ (G) with a H-closed maximal
subgroup (as a topological semigroup) is H-closed if and only if the band E(Bλ (G)) is
compact.
A topological semigroup S is called absolutely H-closed, if every continuous homomor-

phic image of S into a topological semigroup is a H-closed subsemigroup [5, 9].
Theorem 4. Let Bλ0 (S) be a topological Brandt λ0 -extension of a topological monoid S.
If S is absolutely H-closed and the band E(Bλ0 (S)) is compact then Bλ0 (S) is an absolutely
H-closed topological semigroup.
Theorem 5. A topological inverse Brandt semigroup Bλ (G) with an absolutely H-closed
maximal subgroup (as a topological semigroup) is absolutely H-closed if and only if the
band E(Bλ (G)) is compact.
1. J. H. Carruth, J. A. Hildebrant, R. J. Koch, The Theory of Topological Semigroups, Vol. I, Marcel

Dekker, Inc., New York and Basel, 1983; Vol. II, Marcel Dekker, Inc., New York and Basel, 1986.
2. A. H. Clifford, G. B. Preston, The Algebraic Theory of Semigroups, Vol. I., Amer. Math. Soc.
Surveys 7, Providence, R.I., 1961; Vol. II., Amer. Math. Soc. Surveys 7, Providence, R.I., 1967.
3. R. Engelking, General Topology, 2nd ed., Heldermann, Berlin, 1989.
4. O. V. Gutik, K. P. Pavlyk, H-closed topological semigroups and Brandt λ−extensions, Mat. Metody
Fis.-Mekh. Polya 44:3 (2001), 20–28 (in Ukrainian).
5. O. V. Gutik, K. P. Pavlyk, Topological Brandt λ-extensions of absolutely H-closed topological
inverse semigroups, Visnyk Lviv Univ., Ser. Mekh.-Math. 61 (2003), 98–105.
6. O. V. Gutik, K. P. Pavlyk, On Brandt λ0 -extensions of semigroups with zero, Mat. Metody Fiz.-
Mekh. Polya 49:3 (2006), 26–40.
7. O. Gutik, D. Repovs, On Brandt λ0 -extensions of monoids with zero, Semigroup Forum 80:1
(2010), 8–32.
8. J. W. Stepp, A note on maximal locally compact semigroups, Proc. Amer. Math. Soc. 20:1
(1969), 251–253.
9. J. W. Stepp, Algebraic maximal semilattices, Pacific J. Math. 58:1 (1975), 243–248.
The Lie-algebraic sructure of integrable

(2|2 + 1)-dimensional supersymmetric matrix
dynamical systems
O. Ye. Hentosh
Institute for Applied Problems of Mechanics and Mathematics, NAS of Ukraine, Lviv, Ukraine,
ohen@ua.fm
On the dual space G ∗ to the Lie algebra G of super-integro-differential operators

A := ∂ q + j<q−1 aj ∂ j , j ∈ Z, q ∈ N,
P
aj := aj (x, θ1 , θ2 ; Dθ1 , Dθ2 ) := a0,j + a1,j Dθ1 + a3,j Dθ2 + a2,j Dθ1 Dθ2 ,
where ar,j ∈ C ∞ (S × Λ21 ; gl(m|n)), ar,j = ar,j (x, θ1 , θ2 ) := a0r,j (x) + θ1 a1r,j (x) + θ2 a3r,j (x) +
θ1 θ2 a2r,j (x), r = 0, 3, x ∈ S ' R/2πZ, ∂ := ∂/∂x, Dθi := ∂/∂θi + θi ∂/∂x is a superderiva-
tive with respect to the anticommuting variable θi ∈ Λ1 , i = 1, 2, Λ := Λ0 ⊕ Λ1 being a
Grassmann algebra over the field C, with respect to the scalar product
R 2π R R
(A, B) := 0 dx dθ1 dθ2 sSp res (AB), A, B ∈ G,
where the symbol res designs a coefficient at the operator Dθ1 Dθ−1
2
and sSp is a superma-
trix supertrace, the hierarchy of the Lax type flows
Ltp = [(Lp )+ , L], L ∈ G ∗ , p ∈ N, (1)
is considered.
By use of the constructed Lie-Bäcklund transformation [1, 2] on the extended phase
space G ∗ × W 2N × W̃ 2N a Hamiltonian representation for the coupled hierarchy formed
by the flows (1) and the related evolutions of eigenfunctions and adjoint eigenfunctions
of an associated spectral problem taking the forms:
∗
Fk,tp = (Lp )+ Fk , Fk,tp
= −(Lp )∗+ Fk∗ , Φk,tp = (Lp )+ Φk , Φ∗k,tp = −I(Lp )∗+ IΦ∗k ,
where Fk , Fk∗ ∈ W := L2 (S × Λ1 ; Λm n ∗ m n
0 × Λ1 ), Φk , Φk ∈ W̃ := L2 (S × Λ1 ; Λ1 × Λ0 ), k = 1, N ,
I := diag(1, . . . , 1, −1, . . . , −1), is found as well as for the corresponding hierarchies of
| {z } | {z }
m n
squared eigenfunction symmetries [1, 2].
The relation of mentioned above hierarchies to some (2|2 + 1)-dimensional supersym-
metric matrix nonlinear dynamical systems with triple Lax-type linearizations is analysed.
1. O.Ye. Hentosh, Lax integrable supersymmetric hierarchies on extended phase spaces, SIGMA 2
(2006), 11pp.; nlin.SI/0601007.
2. O. Ye. Hentosh, Lax integrable supersymmetric hierarchies on extended phase spaces of two an-
ticommuting variables, Operator Theory: Advances and Applications, Verlag-Basel: Birkhauser,
2009, 191, 365-379.
Numerical and theoretical study of a free surface flow

problem over an obstacle
D. Hernane-Boukari
Université des Sciences et de la Technologie Houari-Boumediène, faculté des Mathématiques,
BP. 32, El-Alia, Bab-Ezzouar 16111, Alger-Algérie, dboukari@yahoo.fr
In this work, we consider a free surface problem of an irrotational flow of an ideal

and incompressible fluid over an obstacle lying on the bottom of a channel. It consists to
determinate the equilibrium free surface via a numerical method based on the minimiza-
tion of the total energy of the flow. The derivation with respect to the domain is used to
minimize the functional energy.
1. A. Henrot, M. Pierre, Variation et Optimisation de formes: une analyse gйomйtrique, No 48 de

Mathйmatiques et applications, Springer, 2005.
2. D. Zouaoui, Équilibre des liquides magnétiques avec interface libre, Thèse de Doctorat en mécanique
et énergétique, INPL, Nancy, 1991.
3. H. Lamb, Hydrodynamics, 6th Ed. Cambridge University Press. 1932.
Inverse scattering for impedance Schrödinger

operators
R. Hryniv
Institute for Applied Problems of Mechanics and Mathematics, Lviv, Ukraine,
rhryniv@iapmm.lviv.ua
We study the direct and inverse scattering problems for the class of Schrödinger op-
erators on the line in the impedance form,
1 d d
S=− p2 (x) ,
p2 (x) dx dx
with positive piecewise-constant impedances p. Such problems arise e.g. in the study
of electromagnetic wave propagation in stratified media; then dielectric permittivity and
conductivity are piece-wise constant functions and the Maxwell system can be reduced to
the above operator S. If p is smooth enough, the operator S is unitarily equivalent to a
Schrödinger operator in potential form with potential q(x) = p00 (x)/p(x); for discontinu-
ous p the corresponding q is formally a distribution containing δ 0 and the reduction of S
to the potential form is in general impossible. And indeed, the classical reconstruction
algorithms do not work in this case, as will be demonstrated by a simple model example.
Some partial results for a related problem on scattering in media with discontinuous
wave speed propagation have been obtained by Aktosun, Klaus, van der Mee, Sabatier
a.o.; however, no complete solution of the inverse scattering problem is available yet. In
the talk we shall discuss the model case where the impedance is piece-wise constant and
has finite or infinite number of jumps at the lattice points xk = k, k ∈ Z. We shall
completely describe the set of reflection coefficients r of the operator S and develop and
justify the algorithm reconstructing the impedance p from r.
The talk is based on the joint work with S. Albeverio (Bonn, Germany) and Ya. Myky-
tyuk (Lviv, Ukraine).
Monad of idempotent measures on the cathegory of

ultrametric spaces
O. Hubal’
Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine, oleksandra@hubal.org
We deal with the semiring (R, ⊕, ), where ⊕ stands for max and for +. Let X be a
compact Hausdorff space. An idempotent measure µ on X is a functional µ : C(X) → R
such that:
1) µ(cX ) = c (here cX denotes the constant function on X equal to c);
2) µ(ϕ ⊕ ψ) = µ(ϕ) ⊕ µ(ψ);

3) µ(c ϕ) = c µ(ϕ),
for any c ∈ R and ϕ, ψ ∈ C(X). The set I(X) of all idempotent measures on X is
endowed with the weak* topology.
Let (X, d) be an ultrametric space (recall that d is an ultrametric if
d(x, y) ≤ max {d(x, z), d(z, y)}
for all x, y, z ∈ X). The set I(X) of idempotent measures with compact support on
X is endowed with an ultrametric dˆ defined as follows. Given ε > 0 let Fε denote the
ˆ ν) =
set of all functions on X which are constant on the balls of radius ε. Then d(µ,
inf {ε > 0 | µ(ϕ) = ν(ϕ), for every ϕ ∈ Fε }.
The construction I determines a functor on the category U M ET of ultrametric spaces
and Lipschitz maps. We show that this functor determines a monad on the category of
ultrametric spaces and Lipschitz maps. We consider the problem of extensions of functors
of finite degree on the Kleisli category of this monad.
Inverse scattering problem for a first order system on

the half-axis
Nizameddin Sh. Iskenderov1) and Mansur I. Ismailov1), 2)
1) Faculty of Mechanics - Mathematics, Baku State University, Baku AZ 1148, Azerbaijan
2) Department of Mathematics, Gebze Institute of Technology, Gebze-Kocaeli 41400, Turkey,
mismailov@gyte.edu.tr
We consider two scattering problems in the half-axis x ≥ 0 for the first order system
of ordinary differential equation in the following form
Lψ = λψ, (*)
where      
−1 0 0 0 q12 q13 ψ1
d
L ≡ i 0 1 0  +  q21 0 0  , ψ =  ψ2 
dx
0 0 1 q31 0 0 ψ3
with the boundary conditions
ψ1 (0) = h11 ψ2 (0) + h12 ψ3 (0)
and
ψ1 (0) = h21 ψ2 (0) + h22 ψ3 (0) .
It is assumed that qij is a complex-valued measurable function and it decreases quite
fast at infinity. In addition
h11 h12
det 6= 0.
h21 h22
We study the inverse scattering problem (ISP) of finding the coefficients of the Eq.
(*) from the scattering operators of the considered scattering problems.
∗ ∗
In the case of q21 = q12 , q31 = q13 , the Eq. (*) arises in [1] as auxiliary equation of
some nonlinear evolution system of equations with 1+1 dimensions. The solution of the
considered ISP in the semi-axis is reduced to the solution of the ISP in whole axis for the
Eq. (*). The ISP for the Eq. (*) in whole axis is studied in [2, 3].
1. S. V. Manakov, On the theory of two-dimensional stationary self-focusing of electromagnetic waves,

Sov. Phys. JETP 38 (1974), 248–253.
2. M. I. Ismailov, The uniqueness of solution of inverse scattering problem for the system of ordinary
differential equations on the whole axis. Transactions of NAS of Azerbaijan. 22:4 (2002), 139–145.
3. F. Demontis, C. Mee, Scattering operators for matrix Zakharov-Shabat systems. Integral Equations
and Operator Theory. 62 (2008), 517–540.
Some remarks on Wick calculus on parametrized

Kondratiev-type spaces of test functions of Meixner
white noise
N. A. Kachanovsky
Institute of Mathematics of NASU, Kyiv, Ukraine, nick2@zeos.net
Using a general approach that covers, in particular, the cases of Gaussian, Poissonian,
Gamma, Pascal and Meixner measures (in other words, in the framework of the so-called
Meixner white noise analysis), we construct elements of a Wick calculus on parametrized
Kondratiev-type spaces of test functions; consider the interconnection between the ex-
tended stochastic integration and the Wick calculus; and give an example of a stochastic
equation with a Wick-type nonlinearity. The main results that we present in this lecture
consist in studying of properties of a Wick product and Wick versions of holomorphic
functions on the parametrized Kondratiev-type spaces of test functions. These results are
necessary, in particular, in order to describe properties of solutions of stochastic equations
with Wick type nonlinearities in the Meixner white noise analysis. The interested reader
can find a detailed information about the "classical" Wick calculus and its applications
in, e.g., [1,2]; about the Wick calculus and stochastic integration (on the parametrized
Kondratiev-type spaces of generalized functions) in the Meixner white noise analysis – in
[3].
1. Yu.G. Kondratiev, P. Leukert, L. Streit, Wick calculus in Gaussian analysis. Acta Appl. Math.
44 (1996), 269–294.
2. I. Kubo, H. H. Kuo, A. N. Sengupta, White noise analysis on a new space of Hida distributions.
Infin. Dimens. Anal. Quantum Probab. Relat. Top. 2:3 (1999), 315–335.
3. N. A. Kachanovsky , An extended stochastic integral and a Wick calculus on parametrized Kond-
ratiev-type spaces of Meixner white noise. Infin. Dimens. Anal. Quantum Probab. Relat. Top.
11:4 (2008), 541–564.
Positively definite perturbations changing the domain

of operator and one nonstandard variational problem
Hanna Kachurivs’ka and Oleh Storozh
Berezhany agrotechical institute, Arademichna st., 20, 47501 Berezhany, Ukraine,
pipa_galya@rambler.ru
Department of Mechanics and Mathematscs, Lviv National University, Univtrsytetska st.,

1.79000 Lviv, Ukraine, storog@ukr.net
We use the following denotation: D(T ), R(T ), ker T are, respectively, the domain,
range, and kernel of a linear operator T ; B(X, Y )is the set of linear bounded operators
T : X → Y such that D(T ) = X; B(X) = B(X, X); T ↓ E is the restriction of a mapping
T onto a set E ; T * is the adjoint of T ; (·|·)X is the inner product in a Hilbert space X.
Let H be a Hilbert space, L0 : H → Hbe a closed positively definite linear operator
def
(L0 >> 0)having dense domain, andL = L∗0 . Assume that (G, Γ1 , Γ2 ) is a positive bound-!
1/
ary value space of L0 corresponding to its Friedrichs extension LF , He = D(LF 2 ) is
!
1/ 1/
the energetic space of L0 , equipped with inner product (u|v) = L 2 u|L 2 v ,Π is the
e F F
·
projection He + ker L∗0 → He which vanishes on kerL.
def
Further, suppose that Φ ∈ B(H,G), Ψ ∈ B (He , G), X = ΨΠ+Φ. and define the
def
operators Ψ• , X• as follows: ∀u ∈ He , ∀g ∈ G (Ψu|g)G = (u|Ψ• g)e ; X• = (X ↓ He )• .
we assume that R(Ψ• ) D(L) = {0}, R(Ψ) = R(Ψ ↓ D(L0 )) is closed
T
In addition,
.
in G, ker L + R(Ψ• ) is closed in H.
For each linear operator W : D(L) → Gwe denote by W (Ψ) the linear continuation
of W onto R(Ψ• ) which vanishes on . R(Ψ• ). Suppose that B ∈ B(G) and define an
operator TB by the relations
.
n o
• • (Ψ) (Ψ) (Ψ)
D(TB ) = y ∈ D(L) + R(Ψ ) : y + X Γ2 y ∈ D(L), Γ1 y − BΓ2 y = Xy ,

(Ψ)
∀y ∈ D(TB ) TB y = L y + X• Γ2 y
(under the conditions guaranteeing that TB is a closed densely definite operator).

Theorem 1. TB is a self-adjoint positively definite operator iff
B + 2Re X(Γ1 L−1 ∗

− XX• >> 0.

F ) (1)
Theorem 2. Suppose that (1) holds. Let us denote by. HB the energetsc space of TB and
by πB (·|·) its energetic inner product. Then HB = He + ker L and for each u, v ∈ HB
πB (u, v) =(Πu|Πv )e+(B Γ̂2 u|Γ̂2 v)G + 2Re(Γ̂2 u|Xv)G,
0, u ∈ He
where Γ̂2 u = .
Γ2 u, u ∈ D(L)
Corollary. In the assumptions of latter theorem, for each f ∈ Hthe variational problem
·
πB (u, u) − 2Re(f |u) → min, u ∈ He + ker L
has an unique solution u0 = TB−1 f .
On extension of weakly normal functors in the

category Comp onto T ych
L. I. Karchevska and Taras Radul
Ivan Franko Lviv National University, Lviv, Ukraine, crazymaths@ukr.net,
tarasradul@yahoo.co.uk
In the present talk we shall discuss questions concerning extension of functors from
Comp onto T ych, as well as study some properties of the Chigogidze extension of certain
functors.
Suppose that F is any normal functor. The Chigogidze extension of the functor
F is defined as follows (see [1] for details). For any X ∈ T ych put Fβ (X) = {a ∈
F (βX)|supp a ⊂ X}. The topology on Fβ (X) is induced by the topology on F (βX) (here
βX stands for the Stone-Chech compactification of X); also, for any map f : X → Y
define Fβ (f ) = F (βf )|Fβ (X) . It is well known that in the case of a normal functor Fβ
is a normal extension of F onto the category T ych of Tychonov spaces. The proof of
this statement uses the fact that F preserves preimages. Similarly, many weakly normal
functors have Fβ as their weakly normal extension, and in what follows we are to discuss
when this is true.
We say that a functor F in the category Comp preserves 1-preimages, if for any spaces
X, Y , any closed subset A ⊂ Y and any mapping f : X → Y between them such that
f |f −1 (A) is a homeomorphism we have (F f )−1 (F A) = F (f −1 (A)) (Let us note that the
notion of peserving 1-preimages was introduced independently by T.Banakh).
Proposition 1. If a weakly normal functor F preserves 1-preimages, then it has a weakly
normal extension onto T ych.
We don’t know if the statement inverse to Theorem 1 holds. However, we can prove
the following fact:
Theorem 1. If a weakly normal functor F has a weakly normal extension onto T ych,
then F preserves 1-preimages in the class of 0-dimensional spaces and mappings between
them.
The functor V was defined in [2] and contains many known functors as subfunctors.
Theorem 2. Suppose that F : Comp → Conv is a weakly normal subfunctor of V which
preserves 1-preimages. Then for any separable metric space X
1) X ∼= N implies Fβ (X) ∼
= Qf in case F (n) is finite-dimensional for any n ∈ N or
∼
Fβ (X) = Σ otherwise;
2) if X is locally compact non-discrete and non-compact then Fβ (X) ∼

= Σ;
3) if X is topologically complete not locally compact then Fβ (X) ∼

= Σω .
1. А. Чигогидзе, О продолжении нормальных функторов, Вестник Моск. Ун-та. Сер. мат.-мех.

6 (1984), 23-—26.
2. T. Radul, Functional representations of Lawson monads, Appl. Categ. Struct. 9 (2001), 457–463.
Functional calculus for a class of non-self-adjoint

operators
Alexander V. Kiselev and Serguei N. Naboko
St. Petersburg State University, Russia, alexander.v.kiselev@gmail.com
We consider nonself-adjoint, non-dissipative operators acting in a Hilbert space H.

One of the most intriguing phenomena here is the singular spectral subspace Ni0 , which
possible presence separates non-dissipative operators from dissipative ones. In particular,
we single out the class of operators with almost Hermitian spectrum in which the spectral
subspace Ni0 coincides with the Hilbert space H. The spectrum of such operators is
automatically real and purely singular. What is more inspiring is that in terms of its
analytic properties the almost Hermitian subspace Ni0 behaves essentially as a singular
spectral subspace of a general self-adjoint operator (hence the choice of the name).
In particular, for both self-adjoint operators with purely singular spectrum and nonself-
adjoint operators with almost Hermitian spectrum a natural generalization of the Cayley
identity holds. The following result holds [3] in the self-adjoint case: a self-adjoint operator
A possesses purely singular spectrum (i.e., its absolutely continuous subspace is trivial)
if and only if there exists a scalar bounded analytic and outer in the upper half-plane
function γ(λ) such that
w − lim γ(A + iε) = 0.
ε↓0
This function γ can be calculated explicitly, for example as the perturbation determinant
of the pair A, A − iV for any non-negative trace class self-adjoint operator V such that
all the generating vectors of A belong to its closed range.
A directly analogous result [1,3] holds in the situation of nonself-adjoint operators with
almost Hermitian spectrum, the only (quite natural) difference being that in this case one
has to speak of two functions γ and γ∗ , defined in the upper and lower half-planes of the
complex plane, respectively.
Further, it turns out that a natural generalization of the spectral theorem exists for
the operators with almost Hermitian spectrum, although in this situation one has to
understand the corresponding spectral decomposition in the sense of generalized functions.
This spectral decomposition allows one to develop a rich functional calculus for the
operators of the class considered and based on this to obtain tight estimates on the norms
of functions of operators with almost Hermitian spectrum.
In the talk, the corresponding results will be presented in the case of non-self-adjoint
operators belonging to the so called Matrix Model class, i.e., the class of rank 2 additive
completely non-self-adjoint perturbations of self-adjoint operators, introduced by us in

[2].
Despite the seemingly simple setting of this model, it reveals all the major difficulties
of the general case. On the other hand, its major advantage compared to the latter is
that it can be parameterized by a limited set of analytic functions which allows one to
do many calculations explicitly based on results of the complex analysis. One should also
mention that in the general situation the results have the same form as in the Matrix
Model situation.
1. A. V. Kiselev, S. N. Naboko, Nonself-adjoint Operators With Almost Hermitian Spectrum: Weak

Annihilators, Functional Analysis & App., 38:3 (2004),
2. A. V. Kiselev, S. N. Naboko, Non-Self-Adjoint Operators with Almost Hermitian Spectrum: Matrix
Model. I, J. Comp. App. Math. 194 (2006), 115–130.
3. A. V. Kiselev, S. N. Naboko, Non-Self-Adjoint Operators with Almost Hermitian Spectrum: Cayley
Identity and Some Questions of Spectral Structure, Arkiv för Matematik 47 (2009), 91–125.
On monomorphic topological functors with finite

supports
M. V. Klymenko
Ivan Franko Lviv National University, Lviv, Ukraine, martamartynenko@ukr.net
On monomorphic topological functors with finite supports

We prove that a monomorphic functor F : Comp → Comp with finite supports is
epimorphic, continuous, and its maximal ∅-modification F ◦ preserves intersections. This
implies that a monomorphic functor F : Comp → Comp of finite degree deg F ≤ n
preserves (finite-dimensional) compact ANRs if the spaces F ∅, F ◦ ∅, and F n are finite-
dimensional ANRs. This improves a known result of Basmanov.
1. T. Banakh, O. Hryniv, Free topological universal algebras and absolute neighborhood retracts,
preprint (arXiv:1002.3352).
2. V. Basmanov, Covariant functors, retracts, and dimension, Dokl. Akad. Nauk SSSR 271:5 (1983),
1033–1036.
Quasi-self-adjoint maximal accretive extensions of

nonnegative symmetric operators
Yu. G. Kovalev
Vladimir Dal EastUkrainian National University, Ukraine
In the present talk we give an intrinsic parametrization of all quasi-self-adjoint maximal

accretive and maximal sectorial extensions for given closed densely defined nonnegative
symmetric operator. We develop an approach proposed in [2]. The talk is based on the
recent work with Yury Arlinskiĭ and Eduard Tsekanovskiĭ.
Let S be a closed densely defined and nonnegative symmetric operator acting in the
Hilbert H. Consider the domain dom (S ∗ ) of the adjoint S ∗ to S as the Hilbert H+ space
with the inner product (u, v)+ = (u, v) + (S ∗ u, S ∗ v). Let SF be a Friedrichs extension of S
and let NF be (+)-orthogonal complement of dom (S) in domain of Friedrichs extension
dom (SF ). Then (+)-orthogonal decomposition
H+ = dom (S) ⊕ NF ⊕ SF NF
1/2
holds. Suppose that N0 := ran (SF ) ∩ NF 6= {0} and define the sesquilinear form on N0
−1/2 −1/2
w0 [e, g] = (SbF e, SbF g)+ .
Theorem. The formulas

e = dom (S) ⊕ (I + SF U
dom (S) e )dom (Ue ),
S(ϕ e h) = SF (ϕ + h) − U
e + h + SF U e h, ϕ ∈ dom (S), h ∈ dom (U
e)
give a one-to-one correspondence between all quasi-self-adjoint (S ⊂ Se ⊂ S ∗ ) and maximal

accretive extensions Se of S and all (+)-maximal accretive operators U e in NF satisfying
the condition:
e ) ⊂ N0 ,
1) ran (U

2) Re U e e, e ≥ w0 [U
e e] for all e ∈ dom (U
e ).
+
Moreover, the extension Se is m − α-sectorial if and only if the form

e e, h − w0 [U
U e h], e, h ∈ dom (U
e e, U e)
+
is α-sectorial.
We give applications of the above results to the description of m-accretive Hamiltonians
corresponding to finite number of δ 0 -interactions on the line [1].
1. S. Albeverio, F. Gesztesy, R. Hoegh-Krohn, H. Holden, Solvable Models in Quantum Mechanics,

Texts and Monographs in Physics, Springer, Berlin-New York, 1988.
2. Yu. Arlinskiı̆, E. Tsekanovskiı̆, The von Neumann problem for nonnegative symmetric operators,
Int. Eq. and Oper. Theory 51 (2005), 319–356.
Analytic semigroups in Wiener algebras over Banach

balls
Andriy Lopushansky
Institute of Mathematics, Rzeszów University, Rzeszów, Poland, alopushanskyj@gmail.com
Quantized analytic operator semigroups acting on approximable Wiener type algebras

of analytic functions with infinitely many variables are considered. For such operator
semigroups the corresponding initial Cauchy problem is solved. Previous results on this
issue are published in the works [1]-[2].
1. A. Lopushansky, Sectorial operators on Wiener algebras of analytic functions, Topology 48 (2009),

105–110.
2. A. Lopushansky, Abstract parabolic Cauchy problem in complex interpolation scales, Differential
Equations (2010) (in print).
Hardy spaces associated with locally compact groups

O. Lopushansky
Academy of Sciences, Naukova 3b, Lviv, 79060, Ukraine, ovlopushansky@hotmail.com
A certain preliminary material on the topic is already published in [1]—[3].
1. O. Lopushansky, Hardy spaces for irreducible representations of locally compact groups, Topology
48 (2009), 169–177.
2. O. Lopushansky, A. Zagorodnyuk, Hardy type spaces associated with compact unitary groups,
Nonlinear analysis: Theory, Methods & Applications, (2010), 17pp. doi:10.1016/j.na.2010.09.009
3. O. Lopushansky, M. Oleksienko, A Poisson type formula for Hardy classes on Heisenberg’s group,
Carpathian Mathematical Publications 2:1 (2010).
Hardy classes generated by the Schrödinger

representation of Heisenberg group
O. Lopushansky and M. V. Oleksienko
Academy of Sciences, Naukova 3b, Lviv, 79060, Ukraine, ovlopushansky@hotmail.com,
oleksienko_m@ukr.net
Hardy type spaces H2 for irreducible representations of locally compact groups were
introduced in [1]. In this work we concentrate on an important partial case of such spaces,
defined by the Schrödinger irreducible unitary representation of reduced Heisenberg group.
The Hardy type space H2 on the reduced Heisenberg group H, which acts irreducibly
and unitarily over the complex Hilbert space L2 (R) with the help of Schrödinger’s repre-
sentation, is associated, in according to its definition, with a Gauss type density } on R
and the Haar measure on H. The Schrödinger
representation of H contains the complex
cyclic subgroup T = τ = eiϑ : ϑ ∈ [0, 2π) , which means that the essential assumption of
the work [1] is satisfied.
We consider the Poisson type integral representation of analytic functions, belonging
to H2 , on the open ball
n √ o
ΩL2 (R) = ξ ∈ L2 (R) : kξkL2 (R) < 2 π .
The Hilbert space of Taylor coefficients for the space H2 is unitary equivalent to the
Hermitian dual Γ∗ (R) of the symmetric Fock space Γ(R), generated by the complex Hilbert
space L2 (R). The corresponding isometry
Γ∗ (R) ' H2
is described in this paper.

Also we establish the Poissson type integral formula
Z
P[f ](ξ) = P [ξ, (x, y, τ )] f (x, y, τ )x. dy dτ, ξ ∈ ΩL2 (R) ,
H
which for corresponding functions f ∈ L2 (H), defined on H, produces their unique analytic
extensions P[f ] on ΩL2 (R) .
1. O. Lopushansky, Hardy spaces for irreducible representations of locally compact groups, Topology
48 (2009), 169–177.
Functional calculus in algebras of ultradistributions

V. Ya. Lozynska
Academy of Sciences, Naukova 3b, Lviv, 79060, Ukraine, vlozynska@yahoo.com
We study convolution algebras of ultradistributions of Beurling and of Roumieu type

with arbitrary support (see[4]). In the Fourier-image of such algebras we construct a
functional calculus for differential operator. This functional calculus is a generalization
of the well-known Fourier operator transform for convolution algebras of measures [2],[1]
and the calculus for generators of nonquasianalytic groups in algebras of entire functions
of exponential type [3].
For a weigt function ω (see[4]) and an open set Ω ∈ Rn we define
n
E{ω} (Ω) = f ∈ C ∞ (Ω)| for all compact K ∈ Ω there is m ∈ N
(α)
1 ∗ o
sup sup |f (x)|exp − ϕ (m|α|) < ∞
α∈NN0
x∈K m
and n
E(ω) (Ω) = f ∈ C ∞ (Ω)| for all compact K ∈ Ω and all m ∈ N
|α| o
(α) ∗
pK,m (f ) := sup sup |f (x)|exp − mϕ <∞ ,
α∈NN
0
x∈K m
where ϕ∗ denotes the Young conjugate of the convex function ϕ. We will write E∗ if
statement holds for both E{ω} and E(ω) .
The elements of E{ω} (Ω)0 (resp. E(ω) (Ω)0 ) are called ultradistributions of Roumieu type
(resp. of Beurling type).
For a weigt function ω, an ultradistribution µ ∈ E∗ (Rn )0 , and f ∈ E∗ (Rn ) we difine the
convolution by µ ? f : Rn → C, µ ? f (t) := hµs , f (t + s)i = hµs , T−s f (t)i.
The space E∗ (Rn )0 is an algebra with respect to the convolution, that is defined by the
relation µ ∗ ν : E∗ (Rn ) → C, hµ ∗ ν, f i := hν, µ ? f i, µ, ν ∈ E∗ (Rn )0 , f ∈ E∗ (Rn ).
The Fourier-Laplace transform µ b of µ ∈ E∗0 (Ω) is given by

µb(z) = µx , exp(−i x, z ) .
b ∈ Eb∗ (Rn )0 the operator µ

For arbitrary µ b(D) ∈ L(Eb∗ (Rn )) is defined by the relation
∗ f,
b(D)fb := µ[
µ where f ∈ Eb∗ (Rn ).
The functional calculus such as that gives an effective method for investigation of differ-
ential operators and functions of them.
1. A. V. Balakrishnan, Fractional powers of closed operators and the semigroups generated by them,
Pacific J. Math. 10:2 (1960), 419–439.
2. E. Hille, R. Phillips, Functional Analysis and Semi-Groups, AMS, 1957.
3. Yu. I. Lyubich, V. I. Matsaev, Operators with a Separable Spectrum. Amer. Math. Soc. Transl.
(2) 47 (1965), 89–129.
4. R. W. Braun, R. Meise, B. A. Taylor, Ultradifferentiable functions and Fourier analysis, Results

in Math. 17 (1990), 206–237.
Constracting universally small subsets of a given

packing index
N. Lyaskovska
Department of Mathematics, Ivan Franko Lviv National University, Universytetska 1, Lviv,
79000, Ukraine, lyaskovska@yahoo.com
Given a non-empty subset A of an Abelian group G we study the cardinal number

pack(A) = sup |B| : B ⊂ G and (B − B) ∩ (A − A) = {0}
called the packing index of A in G.

Recall that a subset A of a Polish space X is called universally small if it belongs to
every Borel σ −ideal with ccc. We say that family I ⊂ P(X) of subsets of X is an σ−ideal
if it is closed under taking subsets and countable unions. A σ−ideal Ihas property ccc if
there is no uncountable family of disjoint Borel sets outside I.
Theorem. (CH) Let G be an uncountable Polish Abelian group. Then for any cardinal
3 < κ ≤ ω1 there is a universally small subset A with pack(A) = κ.
On the 4th order differential operator with singular

coefficients
S. S. Man’ko
Department of Mathematics, Ivan Franko Lviv National University, Universytetska 1, Lviv,
79000, Ukraine, stepan.manko@gmail.com
Let q be a smooth real valued function on the interval [a, b] ⊂ R, containing the origin.
Denote by Ψε the function
Ψε (x) = αε−4 Ψ(ε−1 x) + βε−3 Φ(ε−1 x) + γ1 ε−2 Υ1 (ε−1 x) + γ2 ε−1 Υ2 (ε−1 x).
Here Ψ, Φ, Υ1 , Υ2 ∈ C0∞ (R), supp Ψ = [−1, 1], and α, β, γ1 , γ2 ∈ R. Let us consider

d4
the operator Sε = dx 4 + q(x) + Ψε (x) on the domain
D(Sε ) = {f ∈ W24 (a, b) | f (a) = f 0 (a) = 0, f (b) = f 0 (b) = 0}.
Note that for some Ψ, Φ, Υ1 , Υ2 the function Ψε converges in the sense of distributions
as ε → 0 to the linear combination of the derivatives of the Dirac delta-function, which
serves as a motivation for the choice of the singular perturbation Ψε . If therefore the
operator Sε converges (in some sense) as ε → 0 to the limit operator, then it is natural
to regard this limit as the interpretation of the fourth order differential operator corre-
d4
sponding to the formal differential expression 4 + q + αδ 000 + βδ 00 + γ1 δ 0 + γ2 δ. We wish
dx
to assign a limit operator to each collection (α, β, γ1 , γ2 ; Ψ, Φ, Υ1 , Υ2 ). We base the choice
of the limit operator on the proximity of its eigenvalues and eigenfunctions to those of
the operators Sε for sufficiently small ε.
Ellipticity conditions in multiband Hamiltonian

problems for the analysis of low dimensional
nanostructures
Roderick Melnik and Dmytro Sytnyk
Wilfrid Laurier University, Waterloo, ON, Canada, rmelnik@wlu.ca,

http://www.m2netlab.wlu.ca
In this contribution, we analyze multiband mathematical models for low dimensional

nanostructures such as quantum dots [1, 2]. In this context we have to deal with partial
differential operators (PDO) associated with certain quadratic forms. We recall that for
any m–dimensional matrix PDO H = {hij }m i,j=1 , where
∂2
hkl
ij , (1)
∂xk ∂xl
the associated quadratic form is defined by
G(ξ1 , ..., ξnm ) = vM v T , v = (ξ1 , . . . , ξnm ) , (2)
where M is an mn × mn matrix composed from the elements hkl ij .

Then the PDO H is said to be elliptic with the increasing sequence of eigenvalues if
the eigenvalues of associated M (2) satisfy
λi < 0, ∀ i = 0, 1, . . . , nm. (3)
First, we consider Hamiltonians for nanostructures with zinc-blende (ZB) crystal lat-
tice structures. In particular, the Luttinger–Kohn (LK) 6 × 6 Hamiltonian for ZB has the
form:
 1P √
i √1 L
L M 0 −i 2M

2 2 q
L? 1P
6
2Q
+ 3 0 M i (P − 2Q)
− √ i 3L
2
 3 2q 
?
M 0 1P + 2 Q −L −i 3 L? − i
√ (P − 2Q)
H LK = 6 3 √2 3 2
,
 
? ?
0 M −L 1P
2
−i 2M ? − √i L?
2
 q √ 
− √i L? i (P
√ − 2Q) i 3L
2
i 2M 1 (P
3
+ Q) 0
2 3 2 q
√
i 2M ? −i 3 L?
2
i (P
√ − 2Q) √i L 0 1 (P
3
+ Q)
3 2 2
with corresponding P , Q, M , L defined via PDOs (see [1, 2] and references therein).
Similarly, we also consider Hamiltonians for wurtzite crystal lattice structures, where
we focus on the Bir–Pikus (BP) Hamiltonian in the form:
0 −H ? K? 0
 
F 0
 0
 G 0 −H ? 0 K ?  
?
 −H 0 λ 0 L 0 
H BP = 
 0 −H ?
,
 0 λ 0 L 

 K 0 L 0 G 0 
0 K 0 L 0 F
with corresponding F , H, I, K defined via PDOs (see [1, 2] and references therein).
We show that both classical LK and BP Hamiltonians lead to mathematical models
that need to be augmented due to ellipticity requirements. Indeed, for many applied
problems the actual physical parameters for typical materials result in problems which
are not elliptic, but rather essentially hyperbolic. The solutions to such problems are
not from the domain D(H0 ) and the eigenvalues Ei are not bounded from the below. In
both cases of LK and BP Hamiltonians we demonstrate how such Hamiltonians should
be augmented to satisfy the ellipticity requirements.
1. S. R. Patil, R. V. N. Melnik, Thermoelectromechanical effects in quantum dots, Nanotechnology

20:12 (2009), 125402.
2. S. Prabhakar, R. V. N. Melnik, Influence of electromechanical effects and wetting layers on band
structures of quantum dots and spin control, J. Appl. Physics, 108 (2010), 064330.
Spectral properties of the Schrödinger operator with

the Radon measure as potential1
V. A. Mikhailets and V. M. Molyboga
Institute of Mathematics of NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine, mikhailets@imath.kiev.ua,
molyboga@imath.kiev.ua
In the talk we discuss spectral properties of the 1-d Schrödinger operator defined on
the complex Hilbert space L2 (R) with the Radon measure as potential:
S(q)u := −u00 + q 0 (x)u, q ∈ BVloc (R), Im q = 0. (1)
Due to Savchuk and Shkalikov (Tr. Mosk. Mat. Obs. 64 (2003), 159–212) we define the
operator (1) as quasi-differential:
S(q)u := lq [u], lq [u] := −(u0 − qu)0 − q(u0 − qu) − q 2 u,

Dom(S(q)) := u ∈ L2 (R) u, u0 − qu ∈ ACloc , lq [u] ∈ L2 (R) .

We give sufficient conditions for the operator S(q) to be selfadjoint and also we give
necessary and sufficient conditions of discreteness of its spectrum.
1
The investigation is partially supported by DFFD of Ukraine under grant 28.1/017.
Theorem A. If the operator S(q) is lower semibounded then it is selfadjoint.

Theorem B. Assume that there exists a such finite number C ∈ R that we have
Z
d q(x) ≥ C (1)
J
for all intervals J of the real axis R of the length ≤ 1.

Then the operator S(q) is lower semibounded and selfadjoint.
Theorem C. Let X = {xk }k∈Z ⊂ R and A = {ak }k∈Z ⊂ R. On L2 (R) let consider the
Schrödinger operator with potential describing the point interactions:
d2 X
SX,A = − 2 + ak δ(x − xk ).
dx x ∈X k
Assume that there exists a such constant C ∈ R that the inequalities are fulfilled:
k=n
X
ak ≥ C ∀m, n ∈ Z.
k=m
Then the operator SX,A is lower semibounded and selfadjoint.

Theorem D. Under the assumption (2) spectrum of the Schrödinger operator S(q) is
discrete if and only if Z a+h
lim inf d q(x) = +∞
|a|→∞ a
for all h > 0.
Hörmander spaces, interpolation, and elliptic

operators
V. A. Mikhailets and A. A. Murach
Institute of Mathematics, NAS of Ukraine, Kiyv, Ukraine, mikhailets@imath.kiev.ua,
murach@imath.kiev.ua
The talk gives a survey of our results [1, 2] devoted to the elliptic operators and
boundary-value problems on a Hilbert scale of the isotropic Hörmander spaces
h·is ϕ(h·i) 1/2
H s,ϕ := H2 = B2,h·is ϕ(h·i) , hξi := 1 + |ξ|2 .
Here s ∈ R, whereas ϕ is a function parameter slowly varying at +∞ in the Karamata
sense. In particular, every standard function
ϕ(t) = (log t)r1 (log log t)r2 . . . (log . . . log t)rk , {r1 , r2 , . . . , rk } ⊂ R, k ∈ N,
is admissible. This refined scale contains the Sobolev scale {H s } ≡ {H s,1 } and is attached
to it by the number parameter s and being considerably finer. Moreover, every space H s,ϕ
is a result of the interpolation with an appropriate function parameter of the couple of
Sobolev spaces H s−ε and H s+δ with ε, δ > 0.
The following main questions are studied:
• the interpolation with a function parameter and Hörmander spaces;
• Hörmander spaces over the closed smooth manifolds;
• the Fredholm property of the elliptic pseudodifferential operators on the refined

scale over closed smooth manifold;
• a local refined regularity of the solutions to elliptic equations;
• applications of Hörmander spaces to an investigation of the convergence of spectral

expansions almost everywhere and in the space C k with k ∈ Z+ ;
• different theorems on a solvability of the elliptic boundary-value problems in Sobolev

and Hörmander spaces;
• a description of all the Hilbert spaces that have the interpolation property with
respect to the Hilbert scale of Sobolev spaces.
1. В. А. Михайлец, А. А. Мурач, Пространства Хермандера, интерполяция и эллиптические

задачи. — Киев: Ин-т математики НАН Украины, 2010. — 372 с.
2. V. A. Mikhailets, A. A. Murach, Elliptic problems and Hörmander spaces, Oper. Theory Adv.
Appl. 191 (2009), 447–470 (arxiv: 0904.0372).
On a minimality of decreasing elementary decisions of

the homogeneous equation of elliptic type of the
second order
S. S. Mirzoev and F. A. Gulieva
Baku State University, Z. Khalilov 23, AZ1148 Baku, Azerbaijan, sabirmirzoyev@mail.ru,
fatima_gulieva_@mail.ru
On a separable Hilbert space L let’s consider the operational - differential equation

d2 u du 2

+ (pA + A1 ) + qA + A2 u (t) = 0, t ∈ R+ = (0, +∞) (1)
dt2 dt
where p ∈ (−∞, ∞) , q < 0, operator coefficients satisfy the condition:
1) A-is self-connected positive operator with quite continuous opposite A−1 ;
2) Operators Bj = Aj A−j (j = 1, 2) are bounded in H.

Let’s ( Z ∞ 1/2 )
L2 (R+ ; H) = f | kf kL2 (R+ ;H) = kf (t)k2 dt ,
0
and
W22 (R+ ; H) = u | u00 , A2 u ∈ L2 (R+ ; H) ,

2 1/2
2
kukW 2 (R+ ;H) = ku00 kL2 (R+ ;H) + A2 u L2 (R+ ;H) }.

2
Definition 1 [1]. If the vector-function u (t) ∈ W22 (R+ ; H) satisfies equation (1) almost
everywhere in R+ , then we’ll call it a regular solution of equation (1).
(l) (l)
Definition 2. If ϕi,0 6= 0 and P (λi ) ϕi,0 = 0 then λi is called an eigenvalue of pencil P (λ)
(l) (l) (l) (l)
,and ϕi,0 - the corresponding eigenvector of eigenvalue λi . If vectors ϕi,0 , ϕi,1 , ..., ϕi,ml
s
P P (q) (λi )
satisfy the equations q!
ϕi,s−q = 0, s = 0, ..., mi then they are called eigen and
q=0
adjoint vectors of an operator pencil P (λ).
Let λi eigenvalue P (λ) and Reλi < 0. Then vector functions
h

l λit (l) (l) t (l) t
ui,h (t) = e ϕi,h + ϕi,h−1 + ... + ϕi,0 , h = 0, mil , l = 1, qi
1! h!
satisfy the equation (1) and are called the elementary solutions of equation (1) Following
theorem is valid.
Theorem. Let the conditions 1), 2) satisfied, and the inequality
1
(
P1
1 (4 |q|)− /2 , p ≥ 0
K = cj kB2−j k < 1, is fulfilled, where c0 = |q| , c1 = −1/
then
j=0 (p2 + 4 |q|) 2 , p ≤ 0
elementary solutions are minimal in space of regular solutions of the equation.
1. S. S. Mirzoev, F. A. Qulieva, About completeness of elementary decisions of one class of the
differential equations of the second order with operational factors, Math. Notes 86 (2009), 787–
800.
Nonlinear hypercyclic operator on the Hilbert space

Z. H. Mozhyrovska
Lviv Commercial Academy, Lviv, Ukraine, nzoriana@yandex.ru
Let X be a Fréchet linear space. An operator T : X → X is called hypercyclic if there

is a vector x ∈ X whose orbit under T
Orb(T, x) = {x, Tx, T2 x, . . . }
is dense in X. Every such vector x is called a hypercyclic vector for T. Many authors studied
hypercyclic linear operators (see, e. g., the survey of Grosse-Erdmann [2]). Nonlinear
hypercyclic operators were studied not so detailed. In [1] was shown that there is no
n-homogeneous hypercyclic polynomial operator on any Banach space if n > 1.
My purpose is to show a simple method how to construct nonlinear hypercyclic oper-
ator on the Hilbert space `2 .
Let F be an analytic automorphism of X onto X and T be an hypercyclic operator on
X. Then TF := F T F −1 must be hypercyclic [2] and, in the general case, it is nonlinear.
The following example showes that TF are nonlinear for some well known hypercyclic
operators T and simple analytic automorphisms F.
∞
Example.
P∞We consider the Hilbert space `2 . Let (ek )k=1 be an orthonormal basis in `2
and x = k=1 xk ek ∈ `2 . We define an analytic automorphism F : `2 → `2 by the formula

F (x2k−1 e2k−1 ) = x2k−1 e2k−1
F (x2k e2k ) = x2k e−x2k−1 e2k , k = 1, 2, . . .
Let Tµ be a weighted shift

Tµ (x) = (µx2 , µx3 , . . .).
Tµ is a hypercyclic operator if |µ| > 1 (see [3]). Then the operator TF = F Tµ F −1 is
nonlinear hypercyclic operator.
1. N. Bernades. On orbits of polynomial maps in Banach space// Quaestiones Math. 21 (1998),

311–318.
2. K.-G. Grosse-Erdmann. Universal families and hypercyclic operators, Bull. Amer. Math. Soc.
(N.S.). 36 (1999), 345–381.
3. S. Rolewicz. On orbits of elements// Studia Math. 33 (1969), 17–22.
Eigenvalue asymptotics for Bessel operators

Ya. Mykytyuk
Lviv Ivan Franko National University, Lviv, Ukraine, yamykytyuk@yahoo.com
We study the eigenvalue asymptotics for a class of self-adjoint Bessel operators Tν,q
given in L2 (0, 1) by the differential expression

d ν d ν
− − −q + +q
dx x dx x
with ν ∈ (−1/2, 1/2) and a real-valued function q ∈ L2 (0, 1), subject to the boundary
conditions
y(1) = 0, lim x−ν−1 |y(x)| < ∞.
x→+0
The operator Tν,q has discrete simple spectrum {λ2k | k ∈ N}. We prove that λk have
the asymptotics λk = π(k + ν/2) + µk with an `2 -sequence (µk ).
Conjugate capacities
O. R. Nykyforchyn
Department of Mathematics and Computer Science, Vasyl’ Stefanyk Precarpathian National
University, Ivano-Frankivsk, Shevchenka 57, Ukraine, oleh.nyk@gmail.com
It will be shown that passing to conjugate (real- or lattice-valued) capacities can be

extended to contravariant functors. Relationships with Galois connection, Lawson duals
and L-polarities will also be discussed.
Representations of Wick analogue of CCR

O. Ostrovska and D. Proskurin
National University for Food Technology, Kyiv, Ukraine,
National Taras Shevchenko University, Kyiv, Ukraine,
prosk@univ.kiev.ua
We consider Wick ∗-algebra WCCR generated by relations of the form
a∗i ai − ai a∗i = 1 (1)
a∗1 a2 = λa2 a∗1 , | λ |= 1, λ ∈ C.

Recall that the largest quadratic Wick ideal J2 , see [1], of WCCR is generated by element
A = a2 a1 − λa1 a2
By the main result of [2] the largest cubic Wick ideal J3 ⊂ J2 and is generated by
elements Aa1 − λa1 A and Aa2 − λa2 A.
Note that the unique irreducible (well-behaved) representation of WCCR annihilating
the largest quadratic ideal is the Fock one acting on l2 (Z+ ) ⊗ l2 (Z+ ) by the following
formulas
a1 = a ⊗ 1, a2 = d(λ) ⊗ a,
where a : l2 (Z+ ) → l2 (Z+ ) is the creation
√ operator of Fock representation of CCR with
one degree of freedom, i.e. aen = n + 1en+1 , and d(λ)en = λn en , n ∈ Z+ for standard
orthonormal basis of l2 (Z+ ).
In this note we study the representations of WCCR annihilating the largest cubic
ideal. That is we will suppose the following relations to be satisfied
a∗i ai − ai a∗i = 1, a∗1 a2 = λa2 a∗1

a∗1 A = λAa∗1 , a∗2 A = λAa∗2
Aa1 = λa1 A, Aa2 = λa2 A
Theorem. Irreducible ∗-representations of WCCR, annihilating the largest qubic ideal

have, up to the unitary equivalence, the following form:
a1 = a ⊗ 1,
√ √
a2 = 1 + cd(λ) ⊗ a + eiφ cd(λ)a∗ ⊗ d(λ),
where the space of representation H = l2 (Z+ ) ⊗ l2 (Z+ ), c ≥ 0 and φ ∈ [0, 2π). Represen-
tations corresponding to different tuples (c, φ) with c > 0 are non-equivalent. Representa-
tions corresponding to (0, φ) are equivalent to the Fock one.
1. P. E. T. Jørgensen, L. M. Schmitt, R. F. Werner, Positive representations of general

commutation relations allowing Wick ordering, J. Funct. Anal. 134 (1995), 33–99.
2. D. Proskurin, Homogeneous idelas in Wick *-algebras, Proc. Amer. Math. Soc.

126 (1998), 3371–3376.
On a class of self-adjoint operators in Krein space

with empty resolvent set
O. M. Patsiuk
Institute of Mathematics of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
patsyuck@yahoo.com
Let H be a Hilbert space with inner product (·, ·) and with non-trivial fundamental
symmetry J (i.e., J = J ∗ , J 2 = I, and J 6= ±I). The space H endowed with the indefinite
inner product (indefinite metric) [·, ·]J := (J·, ·) is called a Krein space (H, [·, ·]J ).
An operator A acting in H is called J-self-adjoint if A is self-adjoint with respect to
the indefinite metric [·, ·]J , i.e., if A∗ J = JA. In contrast to self-adjoint operators in
Hilbert spaces, J-self-adjoint operators A, in general, have spectra σ(A) which are only
symmetric with respect to the real axis. In particular, the situation where σ(A) = C
(i.e., A has the empty resolvent set) is also possible and it may indicate an additional
special structure of A. To illustrate this point we consider the symmetric operator S with
deficiency indices < 2, 2 > which commutes with J (i.e., SJ = JS). It was recently shown
[1] that the existence at least one J-self-adjoint extension A of S with empty resolvent set
is equivalent to the existence of an additional fundamental symmetry R in H such that
SR = RS, JR = −RJ. (1)
The operators J and R can be interpreted as basis (generating) elements of the complex
Clifford algebra Cl2 (J, R) := span{I, J, R, iJR}. Therefore, the existence of J-self-adjoint
extensions with empty resolvent set for the symmetric operator S is equivalent to the
commutation of S with an arbitrary element of the Clifford algebra Cl2 (J, R). Under this
condition, we are going to consider various relationships between the sets ΣJe of J-self-
e
adjoint extensions of S, where Je is an arbitrary fundamental symmetry from Cl2 (J, R).
1. S. Kuzhel, C. Trunk, On a class of J-self-adjoint operators with empty resolvent set, arXiv:
1009.0873v1 [math-ph], 4 Sep. 2010.
Inverse spectral problems for Dirac operators

D. V. Puyda
Ivan Franko National University of L’viv, Lviv, Ukraine, dpuyda@ukr.net
The talk is based on a joint project with Ya. V. Mykytyuk.

We consider the direct and inverse spectral problems for self-adjoint Dirac operators
Tq acting in L2 ((0, 1), Cr × Cr ) that are generated by the differential expressions

1 I 0 d 0 q(x)
tq := +
i 0 −I dx q(x)∗ 0
and the boundary conditions y1 (0) = y2 (0), y1 (1) = y2 (1). Here q is r × r matrix-valued
function with entries belonging to L2 ((0, 1), C), and I is the identity r × r matrix. We
develop the Krein accelerant method which was used in [1] while solving the direct and
inverse spectral problems for Sturm-Liouville operators with matrix-valued potentials.
Let λj (q) (j ∈ Z) be the pairwise distinct eigenvalues of Tq labeled in increasing order
such that λ0 (q) ≤ 0 < λ1 (q), and let
αj (q) := − res mq (λ), j ∈ Z,

λ=λj (q)
where mq is the Weyl-Titchmarsh function of Tq (see [2]). We call αj (q) the norming
constants of Tq , and the collection aq := ((λj (q), αj (q)))j∈Z we call its spectral data. The
aim is to give a complete description of the class A of the spectral data for operators
under consideration and to suggest an efficient method of reconstructing the function q
from the corresponding spectral
π π
data aq .
Let ∆n := πn − 2 , πn + 2 , n ∈ Z, and let a be an arbitrary sequence ((λj , αj ))j∈Z
in which (λj )j∈Z is a strictly increasing sequence of real numbers such that λ0 ≤ 0 < λ1
and αj are nonzero nonnegative r × r matrices. A complete description of the class A is
given by the following theorem.
Theorem 1. a ∈ A if and only if the following conditions are satisfied:
|λj − πn|2 < ∞, αk k2 < ∞;

P P P P P
(A1 ) sup 1 < ∞, kI −
n∈Z λj ∈∆n n∈Z λj ∈∆n n∈Z λk ∈∆n
N
P P
(A2 ) ∃N0 ∈ N ∀N ∈ N : (N ≥ N0 ) ⇒ rank αj = (2N + 1)r;
n=−N λj ∈∆n
(A3 ) the system of functions {deiλj t | j ∈ Z, d ∈ Ran αj } is complete in L2 ((−1, 1), Cr ).

It turns out that the spectral data determine the function q uniquely. As in [1], we
base our algorithm of reconstructing the function q from the spectral data on the Krein
accelerant method. The reconstruction algorithm
a
Pcan proceed as follows. Given a ∈ A we
construct the matrix-valued measure µ = µ := j∈Z αj δλj , which generates an accelerant
H := Hµ via the formula
π (n+ 21 )
Z
Hµ (x) = lim e2iλx d(µ − µ0 )(λ),
n→∞
−π (n− 12 )
P
where µ0 = n∈Z Iδπn . Solving the Krein equation
Zx
R(x, t) + H(x − t) + R(x, s)H(s − t)ds = 0, 0≤t≤x≤1
0
we can find q via the formula q = iR(·, 0).
1. Ya. Mykytyuk, N. Trush, Inverse spectral problems for Sturm—Liouville operators with matrix-
valued potentials, Inverse Problems 26:1 (2010).
2. S. Clark, F. Gesztesy, Weyl-Titchmarsh M-function asymptotics, local uniqueness results, trace
formulas, and Borg-type theorems for Dirac operators, Trans. Amer. Math. Soc. 354:9 (2002),
3475–3534.
Classes of topological groups closed under free

products
N. M. Pyrch
Ukrainian Academy of Printing, Lviv, Ukraine, pnazar@ukr.net
Let {Gi : i ∈ I} be a set of topological groups. Then theQtopological group G is said

to be a free topological product of {Gi : i ∈ I} (denoted by ∗ Gi ) if it has properties:
i∈I
1) for each i ∈ I, Gi is a subgroup of G;
2) G is generated algebraically by ∪ Gi ;
i∈I
3) if for each i ∈ I, fi is a continuous homomorphism of Gi into topological group H,
then there exists a continuous homomorphism f of G into H such that f = fi on Gi for
each i ∈ I.
Theorem 1. Let K be a class of topological spaces closed under operations of finite
Q ∗and continuous images, {Gn : n ∈ N} — countable family
products, direct countable sums
of topological groups. Then Gn ∈ K if and only if Gn ∈ K for all n ∈ N.
n∈N
Let F (X) be a Markov free topological group over a Tychonoff space X (see [1]).
Theorem 2. Let K be a class of topological spaces closed under operations of direct
(finite, countable) sums, open images and such that X ∈ K ⇒ F (X) ∈ K. Then for any
Q∗
(finite, countable) family of topological groups {Gi : i ∈ I} we have that Gi ∈ K if and
i∈I
only if Gi ∈ K for all i ∈ I.
Let F G(X) be a Graev free topological group over a Tychonoff space X (see [1]).
Theorem 3. Let K be a class of topological spaces closed under operations of direct
(finite, countable) bouquets, open images and such that X ∈ K ⇒ F G(X) ∈ Q K. Then for
any (finite, countable) family of topological groups {Gi : i ∈ I} we have that ∗ Gi ∈ K if
i∈I
and only if Gi ∈ K for all i ∈ I.
1. Arhangel’skii A.V., Tkachenko M.G., Topological Groups and Related Structures // Atlantis Press,
Amsterdam-Paris, 2008, 781 p.
Hyperspaces of B-convex compacta homeomorphic to

a Hilbert cube manifold
Taras Radul
Lviv University, Lviv, Ukraine, tarasradul@yahoo.co.uk
The notion of B-convexity for a metric space was introduced by M. Lassak in [1]. A set
of a n-dimensional Banach space Rn is called B-convex if with every finite number of its
points it contains the intersection of all balls containing these points. There is an example
in [3] which shows that the operator of the closed B-convex hull is not always continuous.
M. van de Vel asked about a characterization of continuity of the closed B-convex hull in
Rn [4]. One of the aims of this paper is to give such a characterization.
Denote by BssRn the set of all B-convex linear subspaces of Rn . We consider BssRn
as a subspace of hyperspace exp Rn identifying each subspace with its intersection with
unit ball.
Theorem 1. The map of the closed B-convex hull is continuous iff the space BssRn is
compact.
The continuity of the hull operator turns out to be a crucial point in the study of
topological properties of the space of B-convex compacta BccRn which is a Q-manifold
provided the hull operator is continuous. The same property have the space exp Rn and
the space ccRn of all convex compacta [2], [5]. The discontinuity of the hull operator
implies that the space BccRn can not be a topological manifold.
By KB we denote the family of hypersubspaces parallel to supporting hyperplanes in
regular points (points with unique supporting plane), by HB we denote the closure of KB .
It is known that HB is the family of all B-convex hypersubspaces [6].
Theorem 2. Let Rn be a Banach space with n > 1. Then the space BccRn is a Q-manifold
iff the family HB is infinite and the space BssRn is compact.
Theorem 3. Let Rn be a Banach space with n > 1 such that the family HB is infinite
and the space BssRn is compact. Then the space BccRn is homeomorphic to Q \ {∗}.
1. M. Lassak On metric B-convexity for which diameters of any set and its hull are equal, Bull. Pol.
Ac. Math.25 (1977), 969–975.
2. D. W. Curtis Hyperspaces homeomorphic to Hilbert space, Proc.Amer.Math.Soc.75(1979), 126–130.
3. V. G. Boltyanski, P. S. Soltan Combinatorial geometry and convexities classes, Russian Math.
Surveys 33 (1978), 1–45.
4. M. van de Vel Theory of convex strutures, North-Holland (1993).
5. T. Banakh, T. Radul and M. Zarichnyi Absorbing Sets in Infinite-Dimensional Manifolds, VNTL,
Lviw (1996)
6. M. Lassak Some properties of B-convexity in Minkowski-Banach space, Bull. Pol. Ac. Math. 27
(1979), 97–106.
Non-linear mappings preserving at least one

eigenvalue
Dušan Repovš
University of Ljubljana, Ljubljana, Slovenia, dusan.repovs@guest.arnes.si
In this talk we shall prove that if F is a Lipschitz map from the set of all n × n
complex matrices into itself with F (0) = 0 such that given any x and y we have that
F (x) − F (y) and x − y have at least one common eigenvalue, then either F (x) = uxu−1
or F (x) = uxt u−1 for all x, for some invertible n × n matrix u. We can arrive at the
same conclusion by supposing F to be of class C 1 on a domain in Mn containing the null
matrix, instead of Lipschitz.
We shall also prove that if F is of class C 1 on a domain containing the null matrix
satisfying F (0) = 0 and ρ(F (x) − F (y)) = ρ(x − y) for all x and y, where ρ (·) denotes the
spectral radius, then there exists γ ∈ C of modulus one such that either γ −1 F or γ −1 F is
of the above form, where F is the (complex) conjugate of F .
This is joint work with Constantin Costara, to appear in Studia Mathematica.
1. A. Akbari and M. Aryapoor, On linear transformations preserving at least one eigenvalue, Proc.
Amer. Math. Soc. 132 (2003), 1621–1625.
2. B. Aupetit, A Primer on Spectral Theory, Springer-Verlag, New York, 1991.
3. L. Baribeau and T. J. Ransford, Non-linear spectrum preserving map, Bull. London Math. Soc.
32 (2000), 8–14.
4. R. Bhatia, P. Šemrl and A. R. Sourour, Maps on matrices that preserve the spectral radius distance,
Studia Math. 134 (1999), 99–110.
5. C. Costara and T. J. Ransford, On local irreducibility of the spectrum, Proc. Amer. Math. Soc.
135 (2007), 2779–2784.
6. S. Kowalski and Z. Slodkowski, A characterization of multiplicative linear functionals in Banach
algebras, Studia Math. 67 (1980), 215–223.
7. M. Marcus and B. N. Moyls, Linear transformations on algebra of matrices, Canadian J. Math.
11 (1959), 61–66.
8. M. Mathieu and A. R. Sourour, Hereditary properties of spectral isometries, Arch. Math. 82
(2004), 222–229.
9. J. Mrčun, Lipschitz spectrum preserving mappings on algebras of matrices, Linear Algebra Appl.
215 (1999), 113–120.
10. R. M. Range, Holomorphic Functions and Integral Representation in Several Complex Variables,
Springer-Verlag, New York, 1998.
11. W. P. Ziemer, Weakly Differentiable Functions, Springer-Verlag, New York, 1989.
On a boundary value problem for operator-differential

equations with discontinuous coefficient
L. A. Rustamova and A. A. Aliev
Institute of Applied Mathematics, Baku State University, Z. Khalilov 23, AZ1148 Baku,
Azerbaijan, lamia_rus@rambler.ru, aahmad07@rambler.ru
On a separable Hilbert space H let’s consider the initial boundary value problem
d2 u
P0 u ≡ − 2
+ ρ(t)A2 u, t ∈ R+ , (1)
dt
u(0) = T u0 (0), (2)
where f (t) ∈ L2 (R+ ; H), u(t) ∈ W22 (R+ ; H), ρ(t)- is in the form of

α2 t ∈ (0; 1),
ρ(t) =
β 2 t ∈ (1; ∞),
moreover α > 0, β > 0, but operator coefficient A satisfies the condition: A is normal
invertible operator, whose spectrum is contained in the angular sector
Sε = {λ : |arg λ| ≤ ε } , 0 ≤ ε < π/2.
Here (see [1])
1/
 
Z ∞
 2 
L2 (R+ ; H) = f (t) : kf kL (R+ ;H) = kf k2H <∞ ,
2
 0 
W22 (R+ ; H) = {u(t) : u00 , A2 u ∈ L2 (R+ ; H),

1/
2
2
2
kukW 2 (R+ ;H) = ku00 kL2 (R+ ;H) + A2 u L2 (R+ ;H)

},
2
o
W22 (R+ ; H; {T }) = u u ∈ W22 (R+ ; H) , u(0) = T u0 (0) .

The theorem is proved.

3 −1/2
Theorem. Let K = A /2 T A and operator
α−β
Sα,β (K) = E + αK + (αK − E) e−2αA
α+β
has limited inverse in H, where E- unitoperator. Then the operator P0 isomorphically
o
maps the space W22 (R+ ; H; {T })on the space L2 (R+ ; H).
1. ZH.-L. Lions, E. Madzhenes,Non Homogeneous Boundary – Value Problems and their Application,
M., Mir , 1971.
Fourier-Laplace transformations of tempered

polynomial distributions
S. V. Sharyn
Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk, Ukraine, sharynsir@yahoo.com
Let X be a locally convex nuclear (F) or (DF) space and X 0 be it’s dual. Consider the
space P(X 0 ) of polynomials over X 0 . Elements of dual space P0 (X 0 ) are called by polyno-
mial distributions. We denote the classical space of tempered distributions by S 0 . Let S+0
be the subspace of S 0 with supports in [0, +∞). If we put S+0 instead of X 0 into above
construction we obtain the space of so called tempered polynomial distributions. We shall
talk about polynomial extension of Fourier-Laplace transformation of such distributions.
The talk is based on the joint work with prof. Lopushansky O.V.
1. O. V. Lopushansky, S. V. Sharyn, Polynomial ultradistributions on Rd+ , Topology, 48:2-4 (2009),

80–90.
Characteristic of U M D-spaces with vector-valued

Hilbert transform on the field of p-adic numbers
Anna Sidorik
Belarusian State University, Minsk, Belarus, sidorik.anna@gmail.com
Let X be a Banach space. We consider Hilbert transform H : L2 (Qp , X) → L2 (Qp , X),

here L2 (Qp , X) is a space of square-integrable in Bochner sense functions with norm
Z
2
||x||L2 (Qp ,X) = ||x(t)||2X dµ(t)
Qp
where µ is Haar measure. The Hilbert transform has the form
ω(x)f (y − x)
Z
Hf (y) = lim dµ(x)
k→∞ {m(x)6p−k } m(x)
R
where m is the modular function for the field Qp and {m(x)=1} ω(x)dµ(x) = 0 [3].
Let (Ω, A, P ) be a probability space and (A0 , A1 , ...) a nondecreasing sequence of sub-
σ-fields of A. Let f P = (f1 , f2 , ...) be a X-valued martingale with difference sequence
d = (d1 , d2 ...) : fn = nk=1 dk where dk : Ω → X is strongly measurable relative to Ak
with ||dk ||1 = E|dk | finite and E(dk+1 |Ak ) = 0, k > 1.
We will say that X is a U M D-space [1, 2] if for any p ∈ (1, +∞) there exists constant
CX > 0 such that for all n ∈ N, εk = ±1 and for all X-valued martingale differences
{dk }k>1 we have
n
X n
X
|| εk dk ||Lp (Ω,X) 6 CX || dk ||Lp (Ω,X)
k=1 k=1
The main theorem is

Theorem. If the Hilbert transform H : L2 (Qp , X) → L2 (Qp , X) is a bounded then X is a
U M D-space.
1. D. L. Burkholder, A geometrical characterization of Banach spaces in which martingale difference

sequences are unconditional, Annals Probab. 9:6 (1981), 997–1011.
2. J. Bourgain, Some remarks on Banach spaces in which martingale difference sequences are uncon-
dotional, Ark. Mat. 21:2 (1983), 163–168.
3. K. Phillips, Hilbert transform for the p-adic and p-series fields, Pacific J. Maths. 23:2 (1967),
329–347.
On generalized Fourier transformation for convolution

algebra of Gevrey ultradistributions
A. V. Solomko and O. V. Lopushansky
Precarpathian National University, Ukraine, ansolvas@rambler.ru,
ovlopushansky@yahoo.com
Let be a duality hG0 (Rn+ ), G(Rn+ )i, where G(Rn+ ) is the space of ultradifferentiable
Gevrey functions and G0 (Rn+ ) its dual space of Gevrey ultradistributions. It is known,
that G0 (Rn+ ) is a convolution algebra (see [2] for more details).
We consider the algebra L[G(Rn+ )] of linear and continuous operators over the space
G(Rn+ ) endowed with topology of uniform convergence on bounded sets. Let’s define linear
mapping
T : G0 (Rn+ ) 3 f −→ Tf ∈ L[G(Rn+ )],
(Tf ϕ)(τ ) := hf (σ), Uσ ϕ(τ )i, ϕ ∈ G(Rn+ ), σ, τ ∈ Rn+ ,
where {Uσ : σ ∈ Rn+ } is n-parametric (C0 )-semigroup of operators of shift on Rn+ . Further,
we construct the Fourier transformation of ultradifferentiable Gevrey function ϕ ∈ G(Rn+ )
and its inverse Fourier transformation by the formulae
Z Z
−i(τ,ξ) −1
F [ϕ] := ϕ(ξ)
b = e b := ei(τ,ξ) ϕ(ξ)dξ,
ϕ(τ )dτ, F [ϕ] b ξ ∈ Rn , τ ∈ Rn+ .
Rn
+ Rn
+
b n+ ) be a Fourier image of the space G(Rn+ ), which we endow by inductive
Let G(R
topology, generated by F. Denote by G b0 (Rn+ ) the strong dual space of G(R
b n ). We call map
+
F ∗ := (2π)n (F −1 )0 : G0 (Rn+ ) 3 f −→ fb ∈ Gb0 (Rn ) the generalized Fourier transformation
+
of Gevrey ultradistributions on Rn+ . For (C0 )-semigroup of operators {Uσ : σ ∈ Rn+ }
we construct the n-parametric (C0 )-semigroup of operators U bσ := F ◦ Uσ ◦ F −1 in the

b n )] of linear and continuous operators endowed with topology of uniform
algebra L[G(R +
convergence on bounded sets.
Theorem. The mapping Ψ : G0 (Rn+ ) 3 f −→ Tbf ∈ L[G(R b n+ )], where linear operator Tbf
is defined by the formula
Z
(Tbf ϕ)(ξ)
b = (Tf ϕ)(t)e−i(t,ξ) dt, ξ ∈ Rn , t ∈ Rn+ ,
Rn
+
is a topological isomorphism of convolution algebra G0 (Rn+ ) onto the commutant [Ubσ ]c ⊂

b n )] of (C0 )-semigroup of operators {U
L[G(R bσ : σ ∈ Rn }. And for any f, g ∈ G0 (Rn ) we
+ + +
c
have Ψ(f ∗ g) = Tf ◦ Tg , where the operation of "◦" is continuous in [Uσ ] .
b b b
Remark that the strong dual space G b0 (Rn+ ) is algebra with respect to multiplication
∗ g, f, g ∈ G0 (Rn+ ). Besides the next topological isomorphisms are valid
fb · gb = f[
G0 (Rn+ ) ' G
b0 (Rn+ ) ' [Uσ ]c .
1. H. Komatsu, Ultradistributions I. Structure theorems and a characterization, J. Fac. Sci. Univ.

Tokyo. Sect. IA Math, 20 (1973), 25–105.
2. A. Solomko, Operator representation of Gevrey algebra of ultradistributions with supports on pos-
itive n-dimensional cone / Carpathian Mathematical Publications, 1:2 (2009), 197–207.
A theoretical study of a free supercritical flow with

superficial tension
D. Teniou1 , C. Titri-Bouadjenak2 , R. Ait-Yania3 and D. Hernane4
Faculté de Mathématiques, BP N 0 32 El Alia Bab-Ezzouar Alger, Algerie,
1 deteniou@usthb.dz, 2 chahrazadt@yahoo.fr, 3 rachidadjouadi@hotmail.com,
4 dboukari@yahoo.fr
In this paper, we consider a problem of a free surface flow over an obstacle lying on
the bottom of a channel. The flow is irrotational, stationary and the fluid is ideal and
incompressible. We take into account both of the gravity and the effects of the superficial
tension. The problem is formulated as a non linear equation defined on the free surface
of the fluid domain. A result of existence and uniqueness of the solution is given in a
Banach algebra by using the implicit function theorem.
1. F. Helein, Ecoulement stationnaire dans un canal à fond presque plat, prépub. CMLA(1991),
groupe d’hydrodynamique navale, URA CNRS 853. Univ Paris Diderot, Paris 7. UFR de
Mathématiques.
2. M. Bouhadef, Contribution à l’étude des ondes de surface dans un canal. Application à l’écoulement
au dessus d’un obstacle immergé. [Thèse de Doctorat Es Sciences Physiques,(1988)], Poitiers :
Université de Poitiers (U.E.R. Centre d’Etudes Aérodynamiques et thermiques).
3. A. C. King, M. I. G. Bloor, Free streamline flow over curved topography, Quarterly of Applied
Mathematics, XLVIII(2) (1990), 281–293.
4. L. K. Forbes, L. M. Schwartz, Non-linear drag-free flow over a submerged semi-elliptical body, J.
Eng. Math. 16 (1982), 171–180.
5. C. Titri Bouadjenak, D. Hernane-Boukari D,R. Ait Yahia-Djouadi, D. Teniou, Existence and
Uniqueness of the Solution of a Supercritical Free Surface Flow Problem Over an Obstacle, accepted
in Revista Matemätica complutense, (2009).
6. V. Maz’ya, S. Nazarov , B. Plamenevskij, Asymptotic Theory of Elliptic Boundary Value Problems
in Singularly Perturbed Domain, vol 1, Birkhauser Verlag, Basel-Boston-Berlin.
7. F. Abergel, J. L. Bona, A Mathematical Theory For Viscous, Free Surface Flows Over a Perturbed
Plane,Arch. Rational Mech. Anal. 118(1) (1992),71–93.
8. I. C. Gohberg, M. G. Krein, Introduction to the Theory of Linear Nonselfadjoint Operators, AMS,
RI, (Providence, 1969).
9. E. I. Sigal, I. C. Gohberg, Operator Generalization of the Logarithmic Residue Theorem and the
Theorem of Rouche. Matem. Sbornik 84:3 (1971), 607–629.
Analytical conditions of locally general convexity in

m
the space C0,q
Yu. B. Zelinskii, M. V. Tkachuk, T. M. Osipchuk
Institute of mathematics of NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine, otm82@mail.ru
In terms of nonnegativity and positivity of some special quadratic differential forms

there are given, respectively, necessary and sufficient conditions for locally general con-
m
vexity of domains with smooth boundary in m-dimensional Clifford space C0,q (m ≥ 2).
1. T. M. Osipchuk, Analitic conditions of local linear convexity in Hn , Zb. prats of the Inst. of Math.
of NASU 3:3 (2006),(in Ukrainian).
2. T. M. Osipchuk, Yu. B. Zelinskii, M. V. Tkachuk, Analytical conditions of locally general convexity
m
in C0,q , Zb. prats of the Inst. of Math. of NASU 7:2 (2010), (in Ukrainian).
Про зв’язок мiж апрiорними нерiвностями та

послабленими апрiорними нерiвностями для
лiнiйних операторiв
A. B. Анiкушин
Київський нацiональний унiверситет iменi Тараса Шевченка, Україна,
anik_andrii@ukr.net
Нехай E, F — лiнiйнi нормованi простори, L : E → F — лiнiйний, iн’єктивний

оператор. Для доведення теорем iснування та єдиностi розв’язкiв та узагальне-
них розв’язкiв, при дослiдженнi керованостi та iснування оптимального керування
лiнiйного рiвняння
Lu = f, f ∈ F,
використовують апрiорнi оцiнки
c−1 kukH 6 kLukF 6 ckukE ∀u ∈ E, (1)
де c — деяка додатна стала, kukH — норма у просторi H, який є поповненням E за

бiльш слабкою нормою. Такий пiдхiд, наприклад, використовується в монографiях
[1, 2] та роботi [3]. Зокрема в роботi [3] доведено, що коли образ R(L) оператора L
щiльний в F , то узагальнений розв’язок iснує i єдиний для кожної правої частини
f ∈ F . В той же час, в деяких роботах для конкретних операторiв L доведено
послабленi апрiорнi оцiнки типу:
c−1 kukH 6 kLukF1 ∀u ∈ E : Lu ∈ F1 , (2)
kukF 6 ckukE ∀u ∈ E, (3)

де F1 — щiльно та неперервно вкладається у простiр F , тобто має мiсце нерiвнiсть
kf kF 6 ckf kF1 . Так, наприклад, у роботi [4] для параболiчного оператора, який
дiє у незв’язнiй областi та мiстить у коефiцiєнтах узагальненi функцiї скiнченного
порядку, доведено нерiвностi (2), (3). На основi цих нерiвностей доведено теореми
iснування та єдиностi узагальненого розв’язку.
В деяких випадках з нерiвностей (2), (3) автоматично випливають нерiвностi
(1) i вiдповiдно бiльш сильнi теореми iснування i єдиностi розв’язку. Мета даної
роботи знайти достатнi умови для такої iмплiкацiї. Тобто, коли з нерiвностi (2) буде
випливати нерiвнiсть
c−1 kukH 6 kLukF ∀u ∈ E : Lu ∈ F1 .
Одним з можливих шляхiв розв’язання цiєї проблеми є встановлення достатнiх

умов, за яких з нерiвностi kf kF 6 ckf kF1 буде випливати еквiвалентнiсть цих норм.
Нагадаємо [5], що дiжкою в лiнiйному топологiчному просторi називається до-
вiльна абсолютно опукла, замкнена та поглинаюча множина, а лiнiйний топологiчний
простiр називається дiжковим, якщо довiльна дiжка у ньому є околом.
В роботi доведене наступне твердження
Теорема 1. Нехай (F1 , k · k) – дiжковий простiр, (F1 , k · k1 ) щiльно вкладений в

(F, k · k) i
∀x ∈ F1 : kxk ≤ kxk1 .
Тодi норми еквiвалентнi тодi i тiльки тодi, коли спряженi простори (F, k · k)∗ i
(F1 , k · k1 )∗ вкладенi щiльно.
З цiєї теореми маємо таку ознаку
Теорема 2. Нехай k · k ≤ k · k1 , (F1 , k · k1 ) ⊆ (F, k · k) i (F, k · k)∗ ⊂ (F1 , k · k1 )∗ , де
обидва вкладення щiльнi. Тодi простiр (F1 , k · k) не є дiжковим.
1. С. И. Ляшко Обобщенное управление линейными системами. – К.: Наукова думка, 1998. –

465 c.
2. S. I. Lyashko Generalized optimal control of linear systems with distributed parameters. – Boston
/ Dordrecht / London: Kluwer Academic Publishers, 2002. – 466 p.
3. Д. А. Клюшин, А. А. Кущан, С.И. Ляшко, и др., Обобщенное решение некоторых оператор-
ных уравнений в банаховых пространствах, Журнал обчислювальної та прикладної матема-
тики. 1 (2001), 29–50.
4. С. И. Ляшко, Д.А. Номировский, Обобщенная разрешимость и оптимизация параболических
систем в областях с тонкими слабопроницаемыми включениями, Кибернетика и системный
анализ. 5 (2003), 131–142.
5. А. П. Робертсон, В. Дж. Робертсон, Топологические векторные пространства – М.: Мир,
1967. – 260 с.
Деякi достатнi умови збiжностi парних частин

iнтегральних ланцюгових дробiв
Т. М. Антонова, Д. I. Боднар, В. Р. Гладун, Н. П. Гоєнко
Нацiональний унiверситет “Львiвська полiтехнiка”, Львiв,
Тернопiльський нацiональний економiчний унiверситет, Тернопiль,
IППММ iм. Я.С. Пiдстригача НАНУ, Львiв, Україна,
tamara_antonova@ukr.net,dmytro_bodnar@hotmail.com, v_hladun@yahoo.com,
hoyenko@ukr.net
Об’єктом дослiдження є iнтегральний ланцюговий дрiб (IЛД) вигляду
Zβ
∞ ak (τ k )dτk
D , (1)
k=1 bk (τ k )
α
де α, β – сталi, τ k = (τ1 , τ2 , . . . , τk ), am (τ m ), bm (τ m ) - неперервнi комплекснозначнi

функцiї у гiперкубi Gm = [α, β]m , причому bm (τ m ) 6= 0, τ m ∈ Gm , m = 1, 2, . . . .
Пiдхiдними дробами n–го порядку IЛД (1) називаються вирази
Zβ
n ak (τ k )dτk
fn = D , n = 1, 2, . . . , f0 = 0.
k=1 bk (τ k )
α
Парною частиною IЛД (1) вважатимемо послiдовнiсть {f2k }, k = 1, 2, . . . .

Парна частина IЛД (1) збiгається, якщо iснує скiнченна границя lim f2n = F2 , i
n→∞
∞
P
збiгається абсолютно, якщо збiгається ряд |f2k − f2k−2 |.
k=1
Теорема 1. Нехай gk (τ k ), εk (τ k ) - деякi неперервнi функцiї, що набувають додатних

значень у Gk , k = 1, 2, . . . . Якщо

Zβ 2p
Zβ
a2p (τ 2p )

2p−1 a 2p (τ )dτ 2p
b2p (τ 2p ) dτ2p ≥
b2p−1 (τ )+ +
b (τ 2p )
2p
α α
Zβ
|a2p (τ 2p )|
g2p−1 (τ 2p−1 ) + ε2p−1 (τ 2p−1 ) + dτ2p ,
g2p (τ 2p )
α
Zβ
|a2p+1 (τ 2p+1 )|
dτ2p+1 ≤ b2p (τ 2p ) − g2p (τ 2p ) − ε2p (τ 2p ),
g2p+1 (τ 2p+1 )
α
то парна частина IЛД (1) збiгається абсолютно.
Дикие задачи в теории представлений

М. В. Ахрамович, М. А. Муратов
Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского, fromen@bk.ru,
mustafa_muratov@mail.ru
Рассматриваются задачи описания неприводимых наборов линейных операторов

(A1 , A2 , . . . , An ), действующих в конечномерном линейном пространстве V , связан-
ных квадратичными соотношениями, с точностью до преобразования подобия. Про-
водится классификация этих задач на "дикие" и "ручные". Доказывается, что
примером "дикой" задачи является задача описания пары линейных операторов
(A, B), удовлетворяющих соотношению:
AB = qBA.
О Φ-разрешимости некоторых краевых задач для

операторно-дифференциальных уравнений
третьего порядка с оператором в краевом условии
Севиндж Ф. Бабаева
Институт Кибернетики НАН Азербайджана, Баку, Азербайджан, seva_babaeva@mail.ru
Рассмотрим в сепарабельном гильбертовом пространстве H краевую задачу

2
X
000 3
u (t) − A u (t) + A3−j u(j) (t) = f (t) , t ∈ R+ = (0; +∞) , (1)
j=0
u (0) = K0 u, u0 (0) = 0, (2)

где производные понимаются в смысле теории обобщенных функций, f (t) ∈
L2 (R+ ; H), u (t) ∈ W23 (R+ ; H), пространства L2 (R+ ; H), W23 (R+ ; H) опреде-ляются
следующим образом:
( Z +∞ 1/ ) 2
L2 (R+ ; H) = f : kf kL2 (R+ ;H) = kf (t)k2H dt ,
0
W23 (R+ ; H) =
1/2
000 3 000 2
3 2
= u : u , A u ∈ L2 (R+ ; H) , kukW 3 (R+ ; H) = ku kL2 (R+ ; H) + A u L2 (R+ ; H) ,
2
а операторные коэффициенты удовлетворяют условия:
1) A – положительно-определенный самосопряженный оператор, с вполне непре-

рывным обратным A−1 ;
2) Bj = Aj A−j j = 1, 3 − вполне непрерывные операторы в H;

3) K0 : W23 (R+ ; H) → H5/2− ограниченный оператор с нормой, равной κ0 , т. е.

K0 ∈ L W23 (R+ ; H), H5/2 и

kK0 kW 3 (R+ ;H)→H5/2 = κ0 H5/2 = D(A5/2 ), kxk5/2 = A5/2 x .
2
Имеет место
Теорема. Пусть выполняются условия 1)-3), причем κ0 < √12 , на мнимой оси
существует резольвента P −1 (λ) = λ3 E − A3 + 2j=0 λj A3−j и имеет место оценка
P
3 −1 3 −1
A P (λ) + λ P (λ) ≤ const, λ = iξ, ξ ∈ R = (−∞; +∞) .
Тогда задача (1)-(2) Ф-разрешима.

Дифференцирования в алгебрах фон Неймана с

образом в идеале
А. Ф. Бер
Ташкентский национальный университет, Ташкент, Узбекистан, ber@ucd.uz
Пусть M - алгебра фон Неймана, LS(M) - ∗-алгебра локально измеримых опе-

раторов относительно M. Тогда для любого a = a∗ ∈ LS(M) существует такой
центральный элемент c0 = c∗0 ∈ LS(M), для которого при любом ε > 0 найдется
такой унитарный элемент uε ∈ U (M), что |[a, uε ]| ≥ (1 − ε)|a − c0 |. Следствием этого
результата является утверждение о том, что любое дифференцирование δ на алгебре
фон Неймана M с образом в произвольном идеале I ⊂ M имеет вид δ(x) = [d, x] =
dx − xd, где d ∈ I.
1. A. F. Ber, B. de Pagter, F.A. Sukochev, Derivations in algebras of operator-valued functions (arxiv:

0811.0902; submitted 10/6/2008).
2. S. Sakai, C ∗ –algebras and W ∗ –algebras, Springer-Verlag, New York, 1971.
3. М. А. Муратов, В. И. Чилин Алгебры измеримых и локально измеримых операторов, Працi
Iн-ту математики НАН України, т. 69, 2007.
Приклад побудови комплекснозначної функцiї iз

заданими наперед властивостями щодо значень
iнтеграла вiд її степенiв
Т. В. Василишин
Прикарпатський нацiональний унiверситет iменi Василя Стефаника, Україна,
taras_vasylyshyn@mail.ru
У роботi побудовано загальну конструкцiю i застосовано до розв’язання наступної

задачi.
Завдання. Побудувати функцiю P0 : [0, 1) → C таку, що iнтеграл Лебега вiд неї по
множинi [0, 1) не дорiвнює нулю, а iнтеграл вiд довiльного натурального її степеня,
бiльшого вiд 1, дорiвнює нулю.
Кожне число x ∈ [0, 1) можна представити у двiйковiй системi числення, тобто у
виглядi
a1 a2 an
x= + 2 + ... + n + ...,
2 2 2
де a1 , . . . , an , . . . ∈ {0, 1}. Для чисел, якi мають два рiзнi представлення, будемо
брати представлення у виглядi скiнченної суми. Наприклад
1
(∗) 2
= 12
(∗∗) 2 = 212 + 213 + 214 + . . . + 21n + . . .
1
беремо для 12 представлення (∗). Таким чином, кожному x однозначно ставиться у

вiдповiднiсть послiдовнiсть {an }∞ n=1 .
Визначимо функцiї an (x):

∞
!
X ak
an (x) = an = an .
k=1
2k
Нехай
−1, a2n (x) = 0
bn (x) =
1, a2n (x) = 1
Вiзьмемо
∞ !
X πa2k−1 (x) bk (x)π/2
P0 (x) = exp i + ,
k=1
2k pk+1
де pk — k-те просте число.
У роботi доводиться, що P0 (x) є вимiрною функцiєю i задовольняє згаданi вище
умови.
О полноте части корневых векторов операторных

пучков второго порядка
С. Г. Велиев
Нахчиванский Институт Учителей, Азербайджан, valiyev-sadiq@rambler.ru
В сепaрабельном гильбертовом пространстве H рассмотрим операторный пучок
L(λ) = E − T0 − λ T1 C − λ2 C 2 ,
где 1) E– единичный оператор; 2) C– самосопряжённый положительный вполне
непрерывный оператор; 3) T0 и T1 - ограниченные операторы в H.
Имеет место
Теорема. Пусть выполняются условия 1)-3),
1
√ k T1 k + k T0 k < 1
2
и одно из следующих условий:
а) C ∈ σp (0 < p < 4) ;
в) C ∈ σp (0 < p < ∞), T0 и T1 -вполне непрерывные операторы в H.
Тогда корневые векторы операторного пучка L(λ), отвечающие собственным
значениям из сектора
S = {λ : |arg λ − π| < π/4 } ,
полны в H.
Берiвська класифiкацiя векторнозначних нарiзно

неперервних вiдображень
Г. А. Глушко, В. К. Маслюченко
Чернiвецький нацiональний унiверситет iменi Юрiя Федьковича, Чернiвцi, Україна,
math.analysis.chnu@gmail.com
Задача про берiвську класифiкацiю нарiзно неперервних вiдображень f : X1 ×

· · · × Xn+1 → Z ще далека вiд свого повного розв’язання. Ще А. Лебеґ встановив, що
нарiзно неперервнi функцiї f : Rn+1 → R належать до n-го класу Бера. Дослiдження
А.Лебеґа були продовженi багатьма математиками (Г. Ган, К. Куратовський, Д. Монт-
ґомерi, В. Моран, Б. Джонсон, Ж. Сан-Ремо, В. Рудiн, Ґ. Вера, Р. Ганселл та
iн.). Питання берiвської та лебеґiвської класифiкацiй нарiзно неперервних функцiй
розглядалися в дисертацiях [1-4].
Зокрема, В. Рудiн [5], використавши розбиття одиницi, встановив, що для ме-
тризовного простору X, топологiчного простору Y i локально опуклого простору
Z кожне нарiзно неперервне вiдображення f : X × Y → Z належить до першого
класу Бера. В [6] було поставлено питання: чи справедливе твердження теореми
Рудiна для довiльного топологiчного векторного простору Z? Там же було показано
з допомогою первiсного методу Лебеґа, що вiдповiдь ствердна для X = R. Цей
результат пiдсилювався у роботах А. Каланчi та В. Маслюченка, О. Карлової та
В. Маслюченка, Т. Банаха та в iнших працях, але поставлена проблема залишається
досi не розв’язаною.
Г. Ган [7, c.328] довiв, що для сепарабельних метризовних просторiв Xk , де k =
1, ..., n, i довiльного топологiчного простору Xn+1 кожна нарiзно неперервна функцiя
f : X1 × · · · × Xn+1 → R належить до n-го класу Бера. Цей результат можна
узагальнити.
Позначимо вiдстань мiж точками x0 i x00 метричного простору X через x0 x00 . Для
послiдовностi рiзних точок a1 , ..., an з X введемо функцiї
g(x) = min{xa1 , ..., xan }, gk (x) = max{2g(x) − xak , 0}
та
gk (x)
ϕn,k (x) = P
n при x 6= ak i ϕn,k (ak ) = 1.
gi (x)
i=1
n
P
Теорема 1. Функцiї ϕn,k : X → [0, 1] неперервнi i ϕn,k (x) = 1 для кожного x ∈ X.
k=1
Введенi функцiї ϕn,k ми назвемо функцiями Гана, хоча Ган розглядав тiльки
функцiї g i gk .
Для скiнченного або злiченного порядкового числа α символом Bα (X, Y ) позначимо
сукупнiсть усiх вiдображень f : X → Y α-го класу Бера, а через CBα (X × Y, Z) –
сукупнiсть усiх вiдображень f : X × Y → Z, якi неперервнi вiдносно першої змiнної
i належать до α-го класу Бера вiдносно другої змiнної.
Теорема 2. Нехай X – сепарабельний метричний простiр, A = {ak : k ∈ N} – всюди
щiльна в X множина, що складається з рiзних точок ak , ϕn,k : X → [0, 1] – функцiї
Гана, що породженi множинами точок a1 , ..., an , Y – топологiчний простiр, Z –

локально опуклий простiр i f ∈ CBα (X × Y, Z). Тодi функцiї
n
X
fn (x, y) = ϕn,k (x)f (ak , y)
k=1
належать до класу Bα (X × Y, Z), причому fn (x, y) → f (x, y) на X × Y , а значить,

f ∈ Bα+1 (X × Y, Z).
Звiдси iндукцiєю вiдносно n отримуємо таке узагальнення теореми Гана.
Теорема 3. Нехай X1 , ..., Xn – сепарабельнi метризовнi простори, Xn+1 – тополо-
гiчний простiр, Z – локально опуклий простiр i f : X1 × · · · × Xn+1 → Z – нарiзно
неперервне вiдображення. Тодi f належить до n-го класу Бера.
З допомогою методу Рудiна у цiй теоремi можна зняти умову сепарабельностi
просторiв X1 , ..., Xn , але метод Гана дає явну конструкцiю апроксимуючих вiдобра-
жень fn з допомогою вказаних розбиттiв одиницi ϕn,1 , ..., ϕn,n , у чому є його певна
перевага. На жаль, i в цьому випадку метод спрацьовує лише для локально опуклих
просторiв Z.
1. В. К. Маслюченко, Нарiзно неперервнi вiдображення i простори Кете. Дис. ... докт. фiз.-
мат. наук. Чернiвцi, 1999, 345с.
2. В. В. Михайлюк, Координатний метод i теорiя нарiзно неперервних вiдображень. Дис. ...
докт. фiз.-мат. наук. Чернiвцi, 2008, 333с.
3. О. В. Собчук, Берiвська класифiкацiя нарiзно неперервних вiдображень та дискретнi обер-
ненi задачi. Дис. ... канд. фiз.-мат. наук. Чернiвцi, 1996, 82с.
4. О. О. Карлова, Берiвська та лебеґiвська класифiкацiї векторнозначних та многозначних
вiдображень. Дис. ... канд. фiз.-мат. наук. Чернiвцi, 2006, 137с.
5. W. Rudin, Lebesque first theorem, Math. Analysis and Applications, Part B. Edited by Nachbin.
Adv. in Math. Supplem. Studies 78. Academic Press, 1981. 741–747.
6. В. К. Маслюченко, В. В. Михайлюк, О. В. Собчук, Дослiдження про нарiзно неперервнi
вiдображення, Матерiали мiжнар. мат. конф., присв. пам. Ганса Гана. Чернiвцi, Рута, 1995.
192–246.
7. H. Hahn, Reele Funktionen. 1. Teil. Punktfunktionen. Leipzig, Academische Verlagsgesellschaft
M. B. H., 1932. 416S.
Про коректну розв’язнiсть у класi аналiтичних

вектор-функцiй задачi Кошi для диференцiальних
рiвнянь у банаховому просторi над неархiмедовим
полем
В. I. Горбачук, В. М. Горбачук
Iнститут математики НАН України, Київ, Україна,
Нацiональний технiчний унiверситет "КПI", Київ, Україна, imath@horbach.kiev.ua
Розглядається задача Кошi
y (m) (λ) − Ay(λ) = f (λ), (1)
y (k) (0) = yk , k = 0, 1, . . . m − 1, (2)

де A – замкнений лiнiйний оператор у неархiмедовому банаховому просторi B над
полем Ω комплексних p-адичних чисел, f (λ) – локально аналiтична в околi нуля
вектор-функцiя, yk ∈ B, k = 0, 1, . . . m − 1.За умови, що оператор A має обернений,
визначений на всьому B, а f (λ) є аналiтичною у вiдкритому крузi
p
D(0, r− ) = {λ ∈ Ω : |λ|p < r}, r > s(A−1 ) = lim n kA−n k,
n→∞
(| · |p – норма в Ω) дається опис усiх розв’язкiв рiвняння (1) з класу A0 локально

аналiтичних в околi нуля вектор-функцiй, на основi якого доводиться, що задача
(1)-(2) має єдиний розв’язок в A0 тодi i тiльки тодi, коли yk − ak – цiлi вектори
∞
A−(n+1) f (nm+k) (0), k = 0, 1, . . . m − 1.
P
експоненцiального типу оператора A, де ak =
n=0
У частинному випадку, коли оператор A неперервний, задача (1)-(2) однозначно
розв’язна в A0 при довiльних yk ∈ B. Якщо ж s(A−1 ) = 0, то її однозначна
розв’язнiсть в A0 має мiсце лише тодi, коли yk = ak , k = 0, 1, . . . m−1. У припущеннi,
що f (λ) – цiла вектор-функцiя, остання умова є необхiдною i достатньою для iсну-
вання єдиного цiлого розв’язку цiєї задачi.
Граничнi значення нескiнченно диференцiйовних

C0-пiвгруп у банаховому просторi
М. Л. Горбачук
Iнститут математики НАН України, Київ, Україна, imath@horbach.kiev.ua
Нехай A – генератор C0 -пiвгрупи {etA }t≥0 лiнiйних операторiв у банаховому прос-

торi B.Як вiдомо, множина усiх слабких розв’язкiв рiвняння
y 0 (t) = Ay(t), t ∈ (0, ∞), (1)

неперервних у точцi 0, описується формулою
y(t) = etA x,
де x – довiльний елемент простору B. Природно постає питання про вигляд розв’яз-

кiв рiвняння (1) без жодних умов на їх поведiнку в околi нуля.
Доводиться, що iснують локально опуклий простiр B− : B ⊆ B− (вкладення є
щiльним i неперервним) та еквiнеперервна C0 -пiвгрупа {U (t)}t≥0 в B− iз властивос-
тями
1) U (t)B− ⊂ B при t > 0,
2) U (t)x = etA x, якщо x ∈ B,
3) ∀x ∈ B− , ∀t, s > 0 : U (t + s) = etA U (s)x = esA U (t)x,

такi, що будь-який слабкий розв’язок y(t) рiвняння (1) має граничне значення y0 в
нулi у просторi B− , тобто y(t) → y0 , t → 0, в B− -топологiї, i
y(t) = U (t)y0 . (2)
Навпаки, для довiльного y0 ∈ B− вектор-функцiя (2) є слабким розв’язком рiвняння

(1).
За умови, що пiвгрупа {etA }t≥0 нескiнченно диференцiйовна, вкладення B в B− є
строгим, а неперервний оператор A e – генератор пiвгрупи {U (t)}t≥0 – є неперервним
розширенням A на простiр B− . При цьому кожний слабкий розв’язок є нескiнченно
диференцiйовним на (0, ∞), а якщо пiвгрупа {etA }t≥0 аналiтична, то розв’язок також
є аналiтичним на цьому iнтервалi.
У випадку рефлексивного B має мiсце аналог вiдомої теореми Фату, а саме:
y(t) → y0 ∈ B, t → 0, ⇔ ky(t)k ≤ c, t ∈ (0, 1).
Для невiд’ємного самоспряженого A будується теорiя граничних значень слабких

розв’язкiв рiвняння (1) в локально опуклих просторах B0 : B ⊂ B0 ⊂ B− . Встанов-
люється зв’язок мiж степенем сингулярностi елементiв простору B0 i порядком росту
при наближеннi до нуля слабких розв’язкiв iз граничними значеннями в B0 .
Про оператор згортки на скiнченному iнтервалi

Г. М. Губреєв
Полтавський нацiональний технiчний унiверситет iменi Юрiя Кондратюка, Полтава,
Україна, gubreev@yandex.ru
У просторi L2 (0, a) розглядається оператор

Za
(Kh)(x) = k(x − t)h(t)dt,
0
де k задається формулою
Z+∞
k(x) = eitx ψ(t)/ϕ(t)dt, −a ≤ t ≤ a,
−∞
ψ, ϕ — цiлi функцiї експоненцiального типу, що задовольняють певним умовам. Фор-

мулюються теореми про повноту та базиснiсть кореневих пiдпросторiв оператора K.
Скiнченнi симетричнi групи та їх вкладення

Iгор Гуран
Львiвський нацiональний унiверситет iменi Iвана Франка
Унiверситетська 1, Львiв, 79000, Україна, igor_guran@yahoo.com
Нагадаємо, що топологiчна група G називається τ -обмеженою, якщо для будь-

якого околу одиницi U групи G iснує пiдмножина A в G потужностi, що не перевищує
τ (τ – нескiнченний кардинал) така, що U A = G. Для множини X, потужностi τ
бiльшої за континуум c група S(X) у довiльнiй вiдокремлюванiй топологiї груповiй
топологiї не вкладається в τ -обмежену топологiчну групу. Цей факт випливає з
наступної теореми.
Теорема. Якщо G – топологiчно проста (тобто G не мiстить замкнених нетри-
вiальних нормальних пiдгруп), то G не вкладається в добуток топологiчних груп
ваги w(G) 6 τ , якщо потужнiсть групи G бiльша за τ .
Доведення. Оскiльки τ -обмежена топологiчна група є групою з квазiiнварiантним
базисом [1], то в кожному околi одиницi U групи G iснує нормальна пiдгрупа (замк-
нена), яка є множиною типу Gδ . Тому якщо група G вкладається в τ -обмежену
топологiчну групу i є топологiчно простою, то псевдохарактер групи G є злiченним.
Однак, тодi її потужнiсть |G| не перевищує τ = exp iw(G)ψ(G) (див. [1, теорема 4.6]).
1. M. Tkačenko, Introduction to topological groups, Topology Appl. 86 (1998), 179–231.

Лiнеаризацiя аналiтичних функцiй обмеженого

типу в кулi банахового простору
М. В. Дубей
Прикарпатський нацiональний унiверситет iменi Василя Стефаника, Україна,
mariadubey@gmail.com
Розглянемо деякий клас F(X, Y ) нелiнiйних вiдображень з X в Y . Кажуть, що

цей клас допускає лiнеаризацiю, якщо iснує лiнiйний простiр W (X) та iн’єктивне
вiдображення UF (X,Y ) : X → W (X) таке, що для довiльного F ∈ F(X, Y ) iснує
лiнiйний неперервний оператор LF ∈ L(W (X), Y ) для якого F = LF ◦ UF (X,Y ) .
У доповiдi буде описано процес лiнеаризацiї аналiтичних функцiй обмеженого
типу в кулi банахового простору X [1], використовуючи в якостi W (X) суму тензорних
степенiв X, поповнених у деякiй нормi.
1. S. Dineen, Complex Analysis in Locally Convex Spaces. North-Holland, Amsterdam, New York,
Oxford. Mathematics Studies, Vol. 57, 1981.
Одновимiрнi системи пiдпросторiв гiльбертового

простору, що пов’язанi з графами-кактусами
Ю. Ю. Єршова, Ю. С. Самойленко
Iнститут математики НАН України, julija.ershova@gmail.com
Вивчення систем операторiв i пiдпросторiв в лiнiйних та гiльбертових просторах

вiдноситься до глибоких та корисних галузей математики.
Ми вивчаємо (Γ, τ )-системи n пiдпросторiв S = (H; H1 , ..., Hn ) в гiльбертово-
му просторi H (де Γ - простий зв‘язний неорiєнтований граф), якi занумерованi
вершинами графу Γ (|VΓ | = n), та кут мiж двома пiдпросторами Hi та Hj дорiвнює
θ = arccos τ , якщо ребро {i, j} ∈ EΓ , i 90◦ , якщо {i, j} ∈ EΓ .
Для систем, якi вiдповiдають графам iз циклами, нами розроблений ряд методiв з
використанням узагальнень класичних графiв. Так вивчаються Z2 и S-градуювання
та Z2 и S-iндекси графiв. З їх допомогою надається критерiй iснування незвiдних
(Γ, τ )-систем в залежностi вiд значення параметру τ . Для деяких класiв графiв -
кактусiв - пошук S-iндексу зводиться до пiдрахунку Z2 -iндексу, який досягається у
випадку певним чином розставлених ±1 на ребрах графа. Нами наводиться повний з
точнiстю до унiтарної еквiвалентностi опис незвiдних (Γ, τ )-систем пiдпросторiв, що
вiдповiдають унiциклiчним графам. Також описуються одновимiрнi (Γ, τ )-системи,
якi пов‘язанi iз графами-кактусами та iншими класами графiв, що мають бiльше нiж
один цикл.
1. Ю. С. Самойленко, А. В. Стрелец, О простых n-ках подпространств гильбертова простран-

ства, Укр. мат. журн. 61:12 (2009), 1668–1703.
2. R. V. Grushevoy, Yu. S. Samoilenko, System of one-dimensional subspaces of a Hilbert space,

Methods Funct. Anal. Topology, no. 2 (2010), 131–139.
3. Yu. Yu. Ershova, Yu. S. Samoilenko, On Z2 -index, S-index of graphs and equiangular configuration
of lines on a Hilbert space, preprint.
Про поведiнку на нескiнченностi розв’язкiв

еволюцiйного рiвняння для транспортного
оператора
Г. В. Iвасик
Нацiональний унiверситет “Львiвська полiтехнiка”, Львiв, Україна Ivasyk-G@yandex.ru
Об’єктом дослiдження є транспортний оператор

Z1
∂f
Lf = −iµ + c(x) b(µ0 )f (x, µ0 )dµ0 , (1)
∂x
−1
який дiє в просторi L2 (D), де позначено D = R×[−1, 1]. Функцiя c(x) є експоненцiйно
спадною при |x| → ∞. Стосовно функцiї b(•) припускається iснування аналiтичного
продовження в деякий окiл iнтервала [−1, 1].
Нехай H – деякий простiр функцiй, заданих на всiй осi R. Нехай S : H → H -
оператор множення на незалежну змiнну з максимальною областю визначення. Ми
використовуємо модель Фрiдрiхса, тобто оператор вигляду T = S + V , де V : H → H
деякий iнтегральний оператор. Вибираємо факторизацiю збурення V = A∗ B, A, B :
H → G, де G - деякий допомiжний простiр, G = L2 (R). Нашою метою є побудова
оператора вигляду T = S + A∗ B, унiтарно еквiвалентного оператору L (див.(1)).
Розглядаємо еволюцiйне рiвняння такого вигляду:

u̇ = iT u, t > 0
u|t=0 = u(0), u(0) ∈ D(T ).
Отже, вивчаємо оператор-функцiю U (t), задану рiвнiстю

Z∞
1
u(t) = U (t)ϕ = − e(γ+iθ)t Tθ−iγ ϕ dθ. (2)
2πi
−∞
Теорема. Розвя’зок (2) еволюцiйного рiвняння має асимптотику

X X
u(t) = eiζk t tp (ϕ, ek,p )hk,p, + O(1), t → ∞,
де ek,p , hk,p, ∈ H- деякi елементи.
1. F. Diaba, E. V. Cheremnikh, On the point spectrum of transport operator, Math. Func. Anal. and
Topology 11:1 (2005), 21–36.
2. I. Lehner, The spectrum of neutron transport operator for the infinit slab, J. Math. Mech. 11:2
(1962), 173–181.
3. Г. В. Iвасик, Є. В. Черемних, Модель Фрiдрiхса для транспортного оператора, Вiсник Нац.
ун-ту "Львiвська полiтехнiка", фiз.-мат. науки 643 (2009), 30–36.
До питання тiнi вектора в стандартному

гiльбертовому просторi
О. О. Карабин
Львiвський державний унiверситет безпеки життєдiяльностi, Україна,
Oksana Karabyn@mail.ru
Нехай H – гiльбертовий простiр, а (ϕi )i∈N – послiдовнiсть векторiв у цьому прос-

торi, якi задовольняють умову:
∀i ∈stN ||ϕi || ∞. (1)
Нехай (ϕi )i∈N i (ϕei )i∈N – еквiвалентнi бази в H. Назвемо їх nst еквiвалентними,
якщо їх еквiваленцiя U та U −1 є рiвномiрно колостандартними операторами.
Для послiдовностi векторiв (ϕi )i∈N в H, якi задовольняють умову (1) можна
◦
визначити послiдовнiсть (ϕi )i∈N , яка є стандартним продовженням зовнiшньої послi-
◦
довностi (◦ ϕi )i∈stN . Така послiдовнiсть (ϕi )i∈N є тiнню послiдовностi (ϕi )i∈N .
Означення. База (ϕi ) гiльбертового простору H, для якої виконується умова (1)
◦ ◦
називається колостандартною, якщо її тiнь (ϕi )i∈N також є базою i якщо (ϕi ) та (ϕi )
є nst - еквiвалентними з еквiваленцiєю U , такою, що ||U − I|| ≈ 0.
Твердження 1. Нехай (ϕi ) – колостандартна база в H, а (ψi ) – база, бiортого-
нальна до неї. Тодi база (ψi ) також є колостандартною.
Твердження 2. Нехай (ϕi ) та (ϕei ) є nst - еквiвалентними базами в H. (ϕi )
є колостандартною тодi i тiльки тодi, коли (ϕei ) є колостандартною. Тiнь ◦ U
еквiваленцiї U баз (ϕi ) i (ϕei ) є еквiваленцiєю їх тiней:
◦ ◦
∀i ∈ N ( ◦ U )ϕi = ϕei .
Теорема. Нехай (ϕi ) – колостандартна база в H, а x – довiльний вектор в H.

n
P
Позначимо через (ci ) послiдовнiсть його координат в базi (ϕi ): x = ci ϕi . При-
i=1
n ◦ ◦ ◦
пустимо, що ||x|| ∞. Тодi ◦ x =
P
ci ϕi , де (ci )i∈N – стандартне продовження
i=1
◦
зовнiшньої послiдовностi (◦ ci )i∈stN , а (ϕi ) – тiнь бази (ϕi ).
1. Н. К. Бари, О базисах в гильбертовом пространстве, ДАН СССР. 54 (1946), 383–386.

2. V. E. Lyantse, O. O. Karabyn, On operator of multiplication by the independent variable, Вiсник
Львiв. ун-ту. Сер. мех.-мат. 51 (1998), 128–133.
Гiперболiчна квазiлiнiйна задача Стефана з

горизонтальними характеристиками
В. М. Кирилич, А. М. Фiлiмонов
Львiвський нацiональний унiверситет iменi Iвана Франка,
Унiверситетська 1, Львiв, 79000, Україна,
Московський державний унiверситет зв’язкiв сполучення, Москва, Росiя,
vkyrylych@ukr.net, amfilimonov@yandex.ru
В областi G(T0 ) = {(x, t)|a1 (t) ≤ x ≤ a2 (t), 0 ≤ t ≤ T0 , ai (0) = a0i (i ∈ {1, 2})},
яку невiдомi лiнiї x = sj (t), j ∈ {1, ..., m}}) розбивають на пiдобластi, розглядаємо
систему
m ∂u
X k ∂uk
lik (x, t, u, v) + λi (x, t, u, v) = fi (x, t, u, v), i ∈ {1, . . . , m}, (1)
k=1
∂t ∂x
∂vj
= qj (x, t, u, v), j ∈ {1, . . . , nv }, (2)
∂x
d
sk (t) = rk (s(t), t, u(sk (t), t), v(sk (t), t)), k ∈ {1, . . . , ns }, (3)
dt
де u = (u1 , . . . , um ), v = (v1 , . . . , vnv ), s = (s1 , . . . , sns ), з початковими та крайовими
умовами
u(x, 0) = α(x), x ∈ [a01 , a02 ], (4)
sj (0) = cj , a01 ≤ cj ≤ a02 , j ∈ {1, . . . , n}, (5)
 
a
Z2 (t)
ui (aj (t), t) = βij s(t), t, u(s(t), t), γij (y, t, u(y, t))dy  , (6)
 
a1 (t)
i ∈ Ij = {i ∈ {1, ..., m} : sgn[λj (a0j , 0, α(a01 )) − gj (a0 , 0, α(a0 ))] = (−1)j+1 }, j ∈ {1, 2},
а додатковi умови на невiдомi лiнiї такi:
vj (sj (t), t) = βj (t), j ∈ {1, . . . , n}, (7)
де функцiї α = (α1 , . . . , αm ), β = (β1 , . . . , βn ) i сталi cj (j ∈ {1, . . . , n}) є заданими.

Використовуючи зведення вихiдної задачi до нелiнiйної системи iнтегро-функ-
цiональних рiвнянь, методом стискуючих вiдображень доведено локальну коректну
розв’язнiсть задачi (1)–(7) [1, 2].
1. В. М. Кирилич, А. М. Филимонов, Обобщенная непрерывная разрешимость задачи с неиз-

вестными границами для сингулярных гиперболических систем квазилинейных уравнений,
Мат. студiї. 30:1 (2008), 42–60.
2. Р. В. Андрусяк, Н. О. Бурдейна, В. М. Кирилич, Квазiлiнiйна гiперболiчна задача Стефана
з нелокальними крайовими умовами, Укр. мат. журн. 62:9 (2010), 1173–1199.
Елементи теорiї збурень рiзницевих операторiв

другого порядку на пiвосi
Ю. Л. Кишакевич
Використовуючи числення адитивних i однорiдних функцiоналiв над лiнiйним
простором полiномiв з комплексними коефiцiєнтами, побудовано елементи теорiї збу-
рень рiзницевих операторiв другого порядку на пiвосi.
Тут розглядаємо задачi двох типiв: 1) збурюємо узагальнену спектральну функ-
цiю (усф) i визначаємо вплив цього збурення на несамоспряжений рiзницевий опера-
тор i його полiноми першого роду; 2) збурюємо рiзницевий оператор, точнiше перший
або другий рядок вiдповiдної якобiєвої матрицi, i будуємо зв’язок мiж полiномами
першого роду i узагальненими спектраль-ними функцiями заданого i збуреного опе-
ратора.
У роботi розглядаються п’ять видiв збурень усф
ni
m X
X r(x) r(x)
S (1)
= R+ dik (x − ai )−k δ (x − ai ); S (2) = R + R;
i=1 k=0
g(x) g(x)
– правильний алгебраїчний дрiб.
S (3) = (x − b) (x − a)−1 R ; S (4) = ((x − b)(x − a)−1 )2 R;

S (5) = (x − b)2 (x − a)−2 R.

Пiдкреслимо, що такi види збурень не розглядалися у самоспряженому випадку.
Через R(1) позначимо узагальнену спектральну функцiю задачi Кошi зрiзаних
якобiєвих матриць, тобто матрицьL1 L̃, утворених iз матриць L, L̃ шляхом вiдкидан-
ня першого рядка i першого стовпця. Має мiсце залежнiсть
R(1) = −x2 R−1
де R – усф задач Кошi (L,1, L̃1 ,1), а R(1) - усф задач Кошi (L1 ,a−1 −1
0 , L̃1 ,c0 )
Нехай збурення матрицi L - матриця М має вигляд
 
b0 + µ βa0 0 0 0
 γc0 b1 a1 0 0 
M = 0
 
 c 1 b 2 a 2 0 

.. .. ..
0 0 . . .
Тодi має мiсце залежнiсть

−1
T = βγR−1 + (1 − βγ) δ − ((1 − βγ) b0 + µ) x−1 δ ,
де Т - усф задач Кошi (М ,1, M̃ ,1), R - усф задач Кошi (L,1, L̃,1).
Виводяться формули, якi виражають полiноми першого роду збуреної матрицi
через полiноми першого i другого роду незбуреної матрицi.
 
b 0 a0 0 0 0
 c0 b1 + µ βa1 0 0 
Нехай збурена матриця Q має вигляд Q = 
 
 0 γc1 b2 a2 0 

.. .. ..
0 0 . . .
Тодi має мiсце залежнiсть
1
T = −1
−1
a0 c0 −βγa0 c0 (x−2 R−1 ) + (1 − βγ) δ − ((1 − βγ) b1 + µ) (x−1 δ)
+ δ + b0 x−1 δ
x2
де Т - усф задач Кошi (Q,1,Q̃,1), R – усф задач Кошi (L,1, L̃,1).

Виводяться формули, якi виражають полiноми першого роду збуреної матрицi
через полi-номи першого i другого роду незбуреної матрицi.
Методи нестандартного аналiзу у працях В. Лянце

Т. С. Кудрик
Львiвський нацiональний унiверситет, Україна, kudryk@mail.lviv.ua
До 1980 р. у доступних львiвським математикам публiкацiях мiстилися лише

епiзодичнi згадки про нестандартний аналiз А. Робiнсона. У той рiк з’явився пере-
клад росiйською мовою книги “Прикладний нестандартний аналiз“ М. Девiса, де було
викладено основи цiєї нової галузi математики i показано її рiзноманiтнi застосуван-
ня, включно iз теоремою Бернстейна-Робiнсона про iснування iнварiантних пiдпрос-
торiв для полiномiально компактних операторiв. В. Лянце – один iз небагатьох
математикiв, якi виявилися готовими сприймати iдеї теорiї моделей математичної
логiки i теорiї множин, що лежать в основi всiєї математики, i зрозумiти їх значення
для iнших галузей математики. Уже з 1980 р. вiн викладав нестандартний аналiз
студентам механiко-математичного факультету. Основнi науковi iнтереси В. Лянце
знаходились в галузi функцiонального аналiзу, тому природно, що вiн застосував
методи нестандартного аналiзу до дослiдження проблем цiєї областi математики.
В [1] вiн показав, що у рамках нестандартного аналiзу можна зрозумiти, у чому
полягає проблема зведення загального лiнiйного оператора до жорданової форми, i
вказав на повний (у деякому сенсi) розв’язок цiєї проблеми. Виявляється, що будь-
який лiнiйний оператор володiє нестандартним розширенням, що має повну систему
кореневих векторiв. Проте як самi цi вектори, так i вiдповiднi їм власнi значення є
нестандартними. Зокрема, вони можуть бути нескiнченно малими або нескiнченно
великими.
Ознайомившись iз аксiоматичним пiдходом Е. Нельсона до нестандартного аналi-
зу, В. Лянце швидко оцiнив його переваги над викладенням в дусi Робiнсона-Люксем-
бурга. Нагадаємо, що для побудови нестандартного аналога заданої математичної
структури (з використанням аксiоми вибору, зокрема, нетривiального ультрафiльтра
на множинi натуральних чисел) Робiнсон приєднує до неї новi елементи, якi на-
зивають нестандартними. Точка зору Нельсона бiльш радикальна. Вiн постулює,
що нескiнченнi структури звичайної математики, крiм звичайних, мiстять ще деякi

iншi елементи – нестандартнi. Для наочностi можна вважати, що до ознайомлення
iз нестандартним аналiзом нам бракувало гостроти зору, щоб роздивитися цi не-
стандартнi елементи. Наприклад, ми не помiчали серед дiйсних чисел нескiнченно
малих i нескiнченно великих подiбно до того, як свого часу не пiдозрювали про
iснування вiд’ємних або iррацiональних чисел. У [2] та [5] В. Лянце виклав основнi
iдеї аксiоматичного пiдходу Нельсона та його застосування до математичного аналiзу.
У статтi [3] вiн довiв деякi твердження про збурення операторiв, нескiнченно малi у
сильнiй операторнiй топологiї, у [4] - аналог формули Стокса для функцiй дискрет-
ного аргумента, що змiнюється нескiнченно малими кроками. Книга Е. Нельсона
“Радикально елементарна теорiя ймовiрностей“ спонукала професора Лянце до ство-
рення основ “радикально елементарної теорiї операторiв“. Для цього ним запропо-
нована конструкцiя стандартного наповнення (гiпер)скiнченної множини [6]. Така
множина може мiстити, наприклад, всi стандартнi дiйснi числа. Щоб розвинути
аналiз на такiй множинi, потрiбне поняття колостандартностi для функцiй, визна-
чених на нiй. Оскiльки множина iз нестандартною потужнiстю є нестандартною,
то вона не має природної структури колостандартностi. Таку структуру В. Лянце
запровадив штучно за допомогою певних вiдображень. Це дало змогу визначити
рiзнi поняття тiнi (чорної, бiлої, узагальненої та iн.) для дискретних функцiй. Ще
детальнiше цi iдеї викладено у спiльнiй з Т. Кудриком монографiї [8]. Суттєво, що у
запропонованих пiдходах для перенесення понять стандартностi i колостандартностi
для функцiй, мiр, зарядiв i операторiв не використовуються зовнiшнi вiдображення,
на вiдмiну вiд пiдходу Лоеба до нестандартної теорiї мiри. Доведено результати
такого типу: спектр тiнi оператора збiгається з тiнню спектра оператора, тiнь влас-
ного значення є власним значенням тiнi оператора i т. iн. Зокрема, подiбнi до
сформульованих результатiв виконуються для нестандартного рiзницевого оператора
Штурма-Лiувiлля [7]. Також знайдено умови колостандартностi оператора множення
на незалежну змiнну i визначено його тiнь [9]. У рамках теорiї внутрiшнiх множин
В. Лянце показав, що теорема Рiсса про зображення лiнiйного функцiонала тягне
конверсiю (гiпер)скiнченного простору з мiрою у простiр з σ-адитивною мiрою [8].
Крiм того, показано нестандартнi аспекти теорiї баз гiльбертових просторiв, запро-
ваджено поняття колостандартних баз Рiсса, визначено поняття тiнi для необмеже-
них дiагональних операторiв [9].
Зразками педагогiчної майстерностi В. Лянце та його неслабнучого iнтересу до
популяризацiї останнiх досягнень математичної науки є брошура [10] (спiльно iз
Г. Чуйко), де викладено основи нестандартного аналiзу i застосування до теорiї
ймовiрностей (за Нельсоном), а також навчальнi посiбники [11] i [12] (спiльно iз
Т. Кудриком та Г. Чуйко), де викладено вступ до основ математики та математичного
аналiзу для студентiв молодших курсiв.
Пiд керiвництвом В. Лянце його учнi захистили три кандидатськi дисертацiї:
• Спектральний аналiз нестандартних рiзницевих операторiв та його застосуван-
ня (Т. Кудрик, 1989 р.);
• Рiзницевий нестандартний оператор Штурма-Лiувiлля (Ю. Яворський, 2000 р.);
• Нестандартнi бази в гiльбертовому просторi (О. Карабин, 2000 р.).
Вкажемо основнi публiкацiї В. Лянце у галузi нестандартного аналiзу:
1. Можно ли игнорировать нестандартный анализ? (Жорданова форма оператора в бесконеч-

номерном пространстве)//В кн.: Общая теория граничных задач. - К.: Наук. думка.- 1983.-
С. 108-112.
2. О нестандартном анализе//В сб.: Математика сегодня.- К., Наук. думка, 1986.- С. 26-43.
3. О возмущении, бесконечно малом в сильной операторной топологии //Укр. мат. журн.-1989.-
41,№7.-С.989-992.
4. Формула Стокса для функций дискретного аргумента//Доп. АН України.-1991.-№6.-С.16-18.
5. Елементи нестандартного аналiзу. Навч.посiбник.-К., IЗМН.-1996.-104с. (спiвавт. Т. Кудрик)
6. Nearstandardness on finite sets//Dissertationes Mathematicae. Rozprawy Matematyczne, War-
szawa).-1997.-CCCLXIX.-63p.
7. Nonstandard Sturm-Liouville difference operator//Мат. студiї.-1998.-Т.10,№1.-С.54-68. -1999.-
Т.11,№1.-С.71-82 (спiвавт. Ю. Яворський)
8. Introduction to nonstandard analysis//Mathematical studies, monograph series.-Lviv: VNTL Pub-
lishers, 1998.-Vol.3.-255p. (спiвавт. Т. Кудрик)
9. On operator of multiplication by independent variable//Вiсник Львiв. ун-ту. Сер. мех.-мат.-
1998.-Вип.51.- С.128-133 (спiвавт. О. Карабин)
10. Вступ до нестандартної теорiї ймовiрностей. Тексти лекцiй.-Львiв: Вид. центр ЛНУ iм.I.
Франка, 2002.-45с. (спiвавт. Г. Чуйко)
11. Вступ до основ математики. Тексти лекцiй.-Львiв: Вид.центр ЛНУ iм. I. Франка, 2003.-127с.
(спiвавт. Т. Кудрик, Г. Чуйко)
12. Вступ до математичного аналiзу i основ математики. Тексти лекцiй.-Львiв: Вид.центр ЛНУ
iм. I. Франка, 2010.-127с. (спiвавт. Т. Кудрик, Г. Чуйко)
Спектральна задача для стiльтьєсiвських струн на

графi, що має форму вiсiмки
О. М. Мартинюк
Пiвденноукраїнський нацiональний педагогiчний унiверситет
iм. К.Д. Ушинського, Україна, martynyuk_olga@mail.ru
В рамках прямої задачi розглядаємо граф, утворений двома стiльтьєсiвськими

струнами, що має форму вiсiмки. В єдинiй вершинi цього графу накладенi умови
неперервностi та умова Кiрхгофа, яка в механiчнiй iнтерпретацiї цiєї скiнченовимiр-
ної задачi має змiст балансу сил. Вивчається вiдповiдна спектральна задача, описано
її спектр. Доведено, що власнi значення такої задачi чергуються з елементами
об‘єднання множин власних значень задач Дiрiхле, породжених стунами, що станов-
лять петлi графа i також з елементами обєднання множин власних значень перiодич-
них задач на петлях вiсiмки. Показано, що у випадку графу, який має форму вiсiмки,
справедлива формула, доведена у статтi [1] для задач, породжених рiвнянням Штур-
ма-Лiувiлля на деревах:
ϕN = ϕIN ϕII II I
D + ϕN ϕD .
Верхнi iндекси вiдповiдають пiдграфам, на якi розбиває вершина вiсiмку. В нашому

випадку, пiдграфи,– це 2 петлi, на якi розбита вiсiмка, кожна з яких має 1 вершину.
Нижнi iндекси вiдповiдають узагальненим умовам Неймана та Дiрiхле вiдповiдно,

накладеним у вершинi.
Розглянуто також обернену задачу для вiдповiдного метричного графу у виглядi
вiсiмки. Вона полягає в тому, що вiдомi величини мас, якi розташованi на першiй
петлi, разом iз iнтервалами мiж ними, а також спектр задачi на вiсiмцi та загальна
довжина другої петлi разом з довжиною першого часткового вiдрiзка i деякою конс-
тантою. Треба знайти величини мас на другiй петлi та довжини iнтервалiв мiж ними.
В неявному виглядi знайденi умови iснування розв‘язку задачi. Запропонований ме-
тод знаходження мас та довжин iнтервалiв на iншiй петлi графа.
1. C. K. Law, V. N. Pivovarchik, Characteristic functions of quantum graphs, J. Phys. A 42:3 (2009),

12 pp.
Характеризацiя коливань майже неперервних

функцiй
О. В. Маслюченко
ovmasl@gmail.com
Нагадаємо, що вiдображення f : X → Y мiж топологiчними просторами X та Y

називається квазiнеперервним (майже неперервним), якщо для довiльної вiдкритої
множини G ⊆ Y виконується включення f −1 (G) ⊆ int f −1 (G) (вiдповiдно, f −1 (G) ⊆
int f −1 (G)). В роботах [1, 2] було описано множини точок розриву i коливання
квазiнеперервних функцiй. Зокрема, там доведено такий результат.
Теорема А. Нехай X – метризовний простiр i E ⊆ X (вiдповiдно, g : X → [0, +∞]).
Для того щоб множина E (функцiя g) була би множиною точок розриву (коливан-
ням) деякої квазiнеперервної функцiї f : X → R необхiдно i досить, щоб множина
E (множина g −1 ((0, +∞])) була першої категорiї.
Опис множин точок розриву майже неперервних функцiй було отримано в роботi
[3]. А саме, там було доведено таке.
Теорема B. Нехай X – розкладний топологiчний простiр i E ⊆ X. Тодi для того,
щоб E була множиною точок розриву деякої майже неперервної функцiї f : X → R
необхiдно i досить, щоб iснувала така послiдовнiсть вiдкритих множин Gn , що
∞
S
E= Gn .
n=1
Зараз ми наведемо результати дослiдження задачi про опис коливань майже

неперервних функцiй. Нагадаємо, що коливанням функцiї f : X → R називається
функцiя
ωf (x) = inf sup |f (x0 ) − f (x00 )|, x ∈ X,
U - окiл x x0 ,x00 ∈U
а верхньою та нижньою функцiєю Бера функцiї f називається функцiї
f ∗ (x) = inf sup f (U ) i f ∗ (x) = sup inf f (U ), x ∈ X.

U - окiл x U - окiл x
Теорема 1. Нехай X – нормальний злiченно розкладний простiр i g : X → R. Для

того, щоб g було коливанням деякої майже неперервної функцiї f : X → R необхiдно
i досить, щоб iснували квазiнеперервнi напiвнеперервнi зверху функцiї g1 , g2 : X →
[0, +∞] такi, що g(x) = g1 (x) + g2 (x) при x ∈ X.
У метризовному випадку ситуацiя значно спрощується.
Теорема 2. Нехай X – метризовний простiр без iзольованих точок i g : X → R.
Для того, щоб функцiя g була коливанням деякої майже неперервної функцiї f : X →
R необхiдно i досить, щоб g була напiвнеперервною зверху i 0 ≤ g(x) ≤ 2(g∗ )∗ (x) при
x ∈ X.
1. O.V. Malyuchenko, The discontinuity point sets of quasi-continuous functions, Bul. Austral. Math.
Soc. 75:3 (2007), 373–379.
2. O. V. Malyuchenko, The oscillation of quasi-continuous functions on pairwise attainable spaces,
Houston J. Math. 35:1 (2009), 113–130.
3. Т. О. Банах, В. К. Маслюченко, В. В. Михайлюк, М. I.Пшеничко, Точки розриву майже
неперервних функцiй, Мат. Cтудiї 14:1 (2000), 89–96.
О корректной разрешимости одной краевой задачи

в пространстве голоморфных вектор-функций
С. С. Мирзоев, Р. Ф. Сафаров
Бакинский Государственный Университет, Баку, Азербайджан, mirzoyevsabir@mail.ru
В сепарабельном гильбертовом пространстве H рассматривается краевая задача
u00 (τ ) − A2 u(τ ) + A1 u0 (τ ) = f (τ ), τ ∈ Sα , (1)
u0 (0) = Ku(0), (2)

где A- положительно-определённый самосопряжённый оператор, A1 - линейный опе-
ратор, Sα = {τ : |arg τ | < α < π/2 } , f (τ ), u(τ ) -голоморфные в секторе Sα вектор-
функции со значениями в H, K-линейный ограниченный оператор, действующий
из пространства H3/2 в H1/2 , где Hγ = D(Aγ ) с нормой kxkγ = kAγ xk , γ ≥ 0,
производные понимаются в смысле комплекс-ного анализа.
Пусть H2,α − гильбертово пространство голоморфных в секторе Sα вектор-функ-
ций f (τ ), для которых f (teiϕ ) ∈ L2 (R+ ; H) при ϕ ∈ [−α; α] с нормой
1 1/
iα 2
−iα 2
2
kf k2,α =√ f (te ) L2 (R+ ;H) + f (te ) L2 (R+ ;H)
,
2
а n 2 2 o
2 2 00 2 00 2
W2,α = u(τ ) : A u(τ ), u (τ ) ∈ H2,α ; kukW 2 = ku k2,α + A u 2,α .
2,α
Теорема. Пусть оператор B = A1 A−1 ограничен в H, оператор E + A−1 K обра-

−1
тим в H3/2 и kBk ≤ NK,α , где



1
2 cos α
, если Re(A−1 Kx, x)3/2 ≥ 0,
2 −1/2

 
NK,α = 1
−1
Re(A Kx,x)3
/2
 1 − 4 inf 2  , в обратном случае.
2 cos α kxk3/ =1 1+kA−1 Kxk3/2


 2
Тогда при любом f (τ ) ∈ H2,α существует единственная вектор-функция u(τ ) ∈

2
W2,α , которая удовлетворяет уравнению (1) в Sα тождественно.
Властивостi роздiляючих полiномiв та рiвномiрно

аналiтичних i роздiляючих функцiї
М. А. Митрофанов
IППММ iм. Я. С. Пiдстригача НАН України, Львiв, Україна, mishmit@rambler.ru
Роздiляючi полiноми та рiвномiрно аналiтичнi i роздiляючи функцiї є важливими

об’єктами у теорiї наближення неперервних функцiї на банахових простарах, оскiльки
основнi результати, щодо наближення неперервних функцiї на дiйсних банахових
просторах ( див. [1] ) вимагають наявностi на просторi роздiляючого полiнома, а рiв-
номiрно неперервних функцiї ( див. [2]) вимагають наявностi на просторi рiвномiрно
аналiтичної i роздiляючої функцiї.
Роздiляючi полiноми введено у розгляд Курцвейлом у працi [1]. У працi [3] вве-
дено у розгляд не еквiвалентне до означення Курцвейла наступне означення роздi-
ляючого полiнома, та дано грунтовний огляд властивостей роздiляючих полiномiв.
Означення 1. Нехай X є нормованим простором над полем дiйсних чисел R. Дiйс-
ний полiном q : X → R називається роздiляючим полiномом, якщо q(x) задовольняє
умови:
1) q(0) = 0;
2) inf{P (x) : ||x|| = 1} > 0.
Проте, питання про iснування роздiляючого полiнома на просторi має однакову

вiдповiдь у сенсi класично означення Курцвейла, та означення 1. Тому, при потребi,
ми будемо використовувати це означення.
Рiвномiрно аналiтичнi i роздiляючи функцiї введенi у розгляд у працi Босiо i
Гаєка [2].
Означення 2. Нехай X є дiйсним банаховим простором. Будемо говорити, що
дiйсна функцiя d, визначена на X, є рiвномiрно аналiтичною i роздiляючою, якщо
вона задовольняє наступнi умови:
1) d є дiйсною аналiтичною функцiєю на X з радiусом збiжностi Rdx (див. наприк-

лад [4]) в кожнiй точцi x ∈ X бiльшим або рiвним за Rd для деякого Rd > 0;
2) iснує α ∈ R таке, що для всiх x ∈ X множина d(x) < α є непорожньою i лежить

у вiдкритiй одиничнiй кулi B.
Автору вдалося довести наступне:

Теорема 1. Якщо F : X → Y полiномiальний автоморфiзм (полiномiальне бiєк-
тивне вiдображення таке, що F −1 — полiном), p : Y → R роздiляючий полiном
та всi його однорiднi компоненти додатньо визначенi, тодi p(F ) : X → R буде
роздiляючим полiномом.
Теорема 2. Нехай X та Y банаховi простори, f : Y → R є рiвномiрно аналiтич-
ною i роздiляючою функцiєю обмеженого типу (тобто обмежена на обмежених
множинах), g : X → Y однорiдне полiномiальне вiдображення, яке має наступну
властивiсть:
||g(x)|| > ||x|| для довiльного x ∈ X такого, що ||x|| = 1. (1)
Тодi iснує рiвномiрно аналiтична i роздiляюча функцiя обмеженого типу g̃ : X → R,

така що g̃ = f ◦ g.
Теорема 3. Нехай X та Y банаховi простори, f : Y → R, є рiвномiрно аналiтичною
i роздiляючою функцiєю g : X → Y лiнiйне вiдображення, яке має властивiсть (1)
з теореми 2. Тодi iснує рiвномiрно аналiтична i роздiляюча функцiя g̃ : X → R,
така що g̃ = f ◦ g.
Даний наслiдок частково отримано у працi [2].
Наслiдок 1. Рiвномiрно неперервнi функцiї апроксимуються аналiтичними, рiв-
номiрно на довiльнiй вiдкритiй пiдмножинi простору ⊕∞
k=1 `2k з нормою `p вигляду
! p1
X
||x|| = ||xk ||p`2k
k
для парних p, або з c0 -нормою вигляду
||x|| = sup ||xk ||`2k .

k
1. J. Kurzweil, On approximation in real Banach spaces, Studia Math. 14 (1954), 214–231.

2. M. C. Boiso, P. Hájek, Analytic Approximations of Uniformly Continuous Functions in Real Ba-
nach Spaces, J. Math. Analysis Appl. 256 (2001), 80–98.
3. R. Gonzalo, J. A. Jaramillo, Separating polynomials on Banach spaces, Extracta Math. 12:2
(1997), 145–164.
4. J. Mujica, Complex Analysis in Banach Spaces Amsterdam, New York, Oxford, North-Holland,
1986.
Порядковые эргодические теоремы в

перестановочно-инвариантных пространствах
М. А. Муратов, Ю. С. Пашкова, Б. А. Рубштейн
Таврический национальный университет, Симферополь, Украина
Ben-Gurion University, Beer-Sheva, Israel mamuratov@gmail.com
Мы изучаем порядковую сходимость Чезаровских средних

n
1 X k−1
An,T f = T f , f ∈ E,
n k=1
где E — перестановочно-инвариантное банахово пространство измеримых функций,

T — абсолютное (L1 − L∞ )-сжатие.
Пусть f ∗ — убывающая перестановка функции |f |, f ∗ (+∞) = lim f ∗ (x), и
x→∞
Zx
∗∗ 1
f (x) := f ∗ (u) du , x ∈ (0, +∞)
x
0
— соответствующая максимальная функция Харди-Литтвуда.

Обозначим
EH = EH (Ω, µ) = {f ∈ (L1 + L∞ )(Ω, µ) : f ∗∗ ∈ E(R+ , m)}
и положим kf kEH = kf ∗∗ kE .
Пространство (EH , k · kEH ) является перестановочно инвариантным.
Пусть
R0 = {f ∈ L1 + L∞ : f ∗ (+∞) := lim f ∗ (x) = 0}.
x→+∞
Теорема. Пусть E — перестановочно инвариантное пространство. Тогда, для

всех f ∈ EH ∩R0 и T ∈ PAC последовательность средних An,T f порядково сходится
в E. Обратно, пусть E — такое перестановочно инвариантное пространство, что
E 6= EH ∩R0 . Тогда существуют f ∈ E и T ∈ PAC такие, что последовательность
An,T f не является порядково сходящейся в E.
Про симетричну квазiнеперервнiсть та клiковiсть

функцiй двох змiнних
В. В. Нестеренко
В [1] було одержано найслабшi серед вiдомих умови на вiдображення f : X ×

Y → Z (властивiсть N ), де X – топологiчний простiр, простiр Y задовольняє другу
аксiому злiченностi i Z – метричний простiр, при яких в просторi X iснує така
залишкова множина A, що вiдображення f неперервне в кожнiй точцi множини
A×Y . N -вiдображення є iстотним розширенням класу Kh C(X ×Y, Z) горизонтально
квазiнеперервних i неперервних вiдносно другої змiнної вiдображень. Фактично
розширення одержується за рахунок замiни умови горизонтальної квазiнеперервностi
на слабку* горизонтальну квазiнеперервнiсть.
Тут ми, використовуючи поняття слабкої* горизонтальної квазiнеперервностi,
одержуємо результати про множину точок симетричної квазiнеперервностi та клi-
ковостi, якi подiбнi до результатiв з [2] i покращують вiдповiднi результати з [3].
Нехай X, Y i Z – топологiчнi простори. Вiдображення f : X → Z – називається
квазiнеперервним у точцi x ∈ X, якщо для кожного околу U точки x в X i для
кожного околу W точки z = f (x) в Z iснує вiдкрита непорожня множина U1 , така,
що U1 ⊆ U i f (U1 ) ⊆ W . Вiдображення f : X × Y → Z називається симетрично
квазiнеперервним вiдносно x в точцi p0 = (x0 , y0 ), якщо для довiльних околiв U , V i
W вiдповiдно точок x0 ∈ X, y0 ∈ Y i z0 = f (p0 ) ∈ W iснують окiл U1 точки x0 в X i
вiдкрита непорожня множина V1 в Y , такi, що U1 × V1 ⊆ U × V i f (U1 × V1 ) ⊆ W .
Вiдображення f є квазiнеперервним чи симетрично квазiнеперервним вiдносно
x, якщо воно є таким в кожнiй точцi.
Нехай Z – метричний простiр. Позначимо через ωf (A) коливання функцiї f на
множинi A. Функцiя f : X → Z називається клiковою в точцi x0 , якщо для кожного
ε > 0 i довiльного околу U точки x0 в X iснує вiдкрита непорожня множина U1 , така,
що U1 ⊆ U i ωf (U1 ) < ε, i просто клiковою, якщо вона є такою в кожнiй точцi.
Ми кажемо, що функцiя f : X × Y → Z слабко* горизонтально квазiнеперервна,
якщо виконуються наступнi умови:
1) для довiльних вiдкритих непорожнiх множин U i V вiдповiдно в X i Y та

довiльної множини A в X, для якої U ⊆ A, iснує вiдкрита непорожня множина
G в X, така, що G ⊆ U i f (G × V ) ⊆ f ((G ∩ A) × V );
2) для кожного ε > 0 множина Qε (f ) = {(x, y) ∈ X × Y : ωfy (x) < ε} всюди щiльна
в просторi X × Y .
Теорема 1. Нехай X – топологiчний простiр, простiр Y має злiченну псевдобазу,

Z – метричний простiр, вiдображення f : X × Y → Z слабко* горизонтально
квазiнеперервне i f x – квазiнеперервне для всiх x з деякої залишкової множини в
X. Тодi iснує залишкова в X множина A, така, що вiдображення f симетрично
квазiнеперервне вiдносно x в кожнiй точцi множини A × Y .
Теорема 2. Нехай X – берiвський простiр, простiр Y має злiченну псевдобазу, Z –

метричний простiр, функцiя f : X × Y → Z слабко* горизонтально квазiнеперервна
i f x – клiкова для всiх x з деякої залишкової множини в X. Тодi функцiя f клiкова
за сукупнiстю змiнних.
1. В. К. Маслюченко, В. В. Нестеренко, Точки сукупної неперервностi та великi коливання,

Укр. мат. журн. 62:6 (2010), 791–800.
2. В. В. Нестеренко, Про симетричну квазiнеперервнiсть та їх аналоги, Науковий вiсник
Чернiвецького унiверситету. Математика. 485 (2009),78–83.
3. Z. Piotrowski, A survey of results concerning generalized continuity in topological spaces// Acta
Math. Comen. 52-53 (1987), 91–110.
Сукупна неперервнiсть горизонтально

квазiнеперервних мультифункцiй
В. В. Нестеренко, О. Г. Фотiй
Поняття квазiнеперервностi, яке було введене С. Кемпiстим в [1] для однозначних

вiдображень, було перенесено на мультифункцiї i дослiджувалось в працях багатьох
математикiв, зокрема в оглядi Т. Нойбруна [2]. В [3] було встановлено, що для
однозначної функцiї f : X × Y → Z, яка горизонтально квазiнеперервна i неперервна
вiдносно другої змiнної iснує залишкова множина A в X, така, що функцiя f не-
перервна за сукупнiстю змiнних в кожнiй точцi з A × Y , якщо X – топологiчний
простiр, простiр Y задовольняє другу аксiому злiченностi i Z – метризовний простiр.
Тут ми переносимо згаданий результат з [3] на випадок мультифункцiй.
Нехай X, Y, Z – топологiчнi простори. Мультифункцiя F : X → Z називається
неперервною зверху (знизу) в точцi x0 ∈ X, якщо для довiльної вiдкритої непорожньої
множини W в Z, такої, що F (x0 ) ⊆ W (F (x0 ) ∩ W 6= Ø) iснує окiл U точки x0 ∈ X,
такий, що F (x) ⊆ W (F (x) ∩ W 6= Ø) для всiх x ∈ U . Мультифункцiя F : X → Z
називається квазiнеперервною зверху (знизу) в точцi x0 ∈ X, якщо для довiльної
вiдкритої непорожньої множини W в Z, такої, що F (x0 ) ⊆ W (F (x0 ) ∩ W 6= Ø)
i довiльного околу U точки x0 ∈ X iснує вiдкрита непорожня множина U1 в X,
така, що U1 ⊆ U i F (x) ⊆ W /F (x) ∩ W 6= Ø/ для всiх x ∈ U1 . Мультифункцiя
F : X × Y → Z називається горизонтально квазiнеперервною зверху (знизу) в точцi
p0 ∈ X × Y , якщо для довiльної вiдкритої непорожньої множини W в Z, такої,
що F (p0 ) ⊆ W (F (p0 ) ∩ W 6= Ø) i довiльних околiв U та V точок x0 ∈ X та
y0 ∈ Y вiдповiдно, iснують вiдкрита непорожня множина U1 в X i точка y1 в Y ,
такi, що U1 ⊆ U, y1 ∈ V i F (p) ⊆ W (F (p) ∩ W 6= Ø) для всiх p ∈ U1 × {y1 }.
Мультифункцiя називається неперервною зверху (знизу), квазiнеперервною зверху
(знизу) чи горизонтально квазiнеперервною зверху (знизу), якщо воно є такою в
кожнiй точцi. Мультифункцiя називається замкненозначною, якщо образ кожної
точки є замкненою множиною.
Позначимо через C + (F ) множину точок неперервностi зверху вiдображення F , а

через C − (F ) – множину точок неперервностi знизу вiдображення F . Для множини
B ⊆ Y покладемо CB+ (F ) = {x ∈ X : {x} × B ∈ C + (F )}, CB− (F ) = {x ∈ X : {x} × B ∈
C − (F )}.
Пiдмножина B топологiчного простору Y називається множиною злiченного ти-
пу, якщо iснує така не бiльш нiж злiченна система V = {Vn : n ∈ N} вiдкритих
множин Vn в Y , що для кожної точки y ∈ B система V(y) = {Vn : y ∈ Vn } є базою
околiв точки y в просторi Y . Така система V називається злiченною базою для B.
Увесь простiр Y є множиною злiченного типу тодi i тiльки тодi, коли вiн має не бiльш
нiж злiченну базу, тобто задовольняє другу аксiому злiченностi, а виконання першої
аксiоми злiченностi в Y означає, що всi одноточковi множини {y} в Y є множинами
злiченного типу.
Теорема 1. Нехай X i Y – топологiчнi простори, B – множина злiченного типу
в Y , Z – метризовний сепарабельний простiр, мультифункцiя F : X × Y → Z
горизонтально квазiнеперервна зверху i неперервна знизу вiдносно другої змiнної.
Тодi множина CB− (F ) залишкова в X.
Теорема 2. Нехай X i Y – топологiчнi простори, B – множина злiченного типу
в Y , Z – метризовний сепарабельний простiр, замкненозначна мультфункцiя F :
X ×Y → Z горизонтально квазiнеперервна знизу i неперервна зверху вiдносно другої
змiнної. Тодi множина CB+ (F ) залишкова в X.
1. S. Kempisty, Sur les fuctions quasicontinues, Fund. Math. 19 (1932), 184–197.

2. T. Neubrunn, Quasi-continuity, Real Anal. Exch. 14:3 (1988–1989), 259–306.
3. В. К. Маслюченко, В. В. Нестеренко, Сукупна неперервнiсть та квазiнеперервнiсть гори-
зонтально квазiнеперервних функцiй, Укр. мат. журн. 52:2 (2000), 1711–1714.
Система тригонометричних функцiї iз змiнним

перiодом та деякi їх властивостi
М. В. Приймак
Тернопiльський нацiональний технiчний унiверситет iменi Iвана Пулюя
Тернопiль, Україна, Kaf_KN@tu.edu.te.ua
В прикладних дослiдженнях зустрiчаються ритмiчнi сигнали, перiод яких змi-

нюється, наприклад, електрокардiограми, отриманi пiсля фiзичного навантаження.
Щоб вивчати подiбного роду сигнали, в [1] введено означення перiодичних функцiй
iз змiнним перiодом. Нагадаємо його.
Означення. Функцiя f (x), x ∈ I називається перiодичною iз змiнним перiодом,
якщо iснує така функцiя T (x) > 0, що для любих точок x i x + T (x) iз областi I
значення функцiї в цих точках повторюються, тобто
f (x) = f (x + T (x)) (1).

Figure 1: Графiки функцiй: sin x (графiк 1); sin x5/6 (графiк 2), sin x6/5 (графiк 3).
Змiнний перiод T (x) повинен задовольняти певним умовам.

Найпростiшим функцями iз змiнним перiодом є тригонометричнi функцiї
sin xα та cos xα , α > 0, x ∈ I, I = (0, ∞) графiки яких наведено на рисунку 1.
Подiбно до ортогональностi функцiй 1, sin mx, cos mx, m = 1, 2, ..., має мiсце
Теорема. Система тригонометричнi функцiї iз змiнним перiодом sin mxα , cos mxα ,
x ≥ 0, α > 0, m = 1, 2, ..., є ортогональною на любому вiдрiзку [x0 , x0 + Tα (x0 )],
x0 ∈ I, iз ваговою функцiєю ρ(x) = xα−1 , де Tα (x) = −x + (xα + 2π)1/α :
x+T
Zα (x0 )
xα−1 sin mxα cos nxα dx = 0, m, n = 1, 2, . . . ,
x0
x+T
Zα (x0 )
xα−1 sin mxα sin nxα dx = 0, m 6= n,
x0
x+T
Zα (x0 )
xα−1 cos mxα cos nxα dx = 0, m 6= n,
x0
x0 +T
Z α (x0 )
π
xα−1 sin2 mxα dx = ,
α
x0
x0 +T
(2)
Z α (x0 )
π
xα−1 cos2 mxα dx = .
α
x0
Враховуючи поняття норми, вирази (2) можна записати у виглядi

π π
k sin mxα k2 = , k cos mxα k2 = , x ≥ 0, m = 1, 2, . . .
α α
Зауважимо, що поки залишається вiдкритим питання повноти системи функцiй
sin mxα , cos mxα , x ≥ 0, α > 0, m = 1, 2, .... В доповiдi розглядаються також бiльш
загальнi тригонометричнi функцiї iз змiнним перiодом, а саме sin f (x) та cos f (x).
1. М. В. Приймак, I. О. Боднарчук, С. А. Лупенко, Умовно перiодичнi випадковi процеси iз

змiнним перiодом, Вiсник Тернопiльського державного технiчного ун-ту 2 (2005), 143–152.
Про еквiвалентнiсть спектральних задач для

оператора дифузiї та оператора Дiрака
Н. Пронська
Iнститут прикладних проблем механiки i математики, Львiв, Україна,

nataliya_p@email.ua
Нехай p — дiйснозначна функцiя з L2 (0, 1), а q — дiйснозначний розподiл з

W2−1 (0, 1).Розглянемо у просторi L2 (0, 1) спектральну задачу для оператора дифузiї
[1]
−y 00 + qy + 2λpy = λ2 y (1)
з умовами Дiрiхле
y(0) = y(1) = 0. (2)
Рiвняння (1) часом називають рiвнянням Шрединґера з енергозалежними по-

тенцiалами i використовують для для опису руху квантової частинки без спiна, що
рухається зi швидкiстю, значно меншою за швидкiсть свiтла. Також такi задачi
виникають при розв’язуваннi рiвнянь Клейна–Гордона, що описують рух реляти-
вiстської безспiнової частинки.
Спектром задачi (1) називатимемо множину таких λ, для яких оператор −d2 /dx2 +
(q + 2λp − λ2 ) з умовами (2) не є оборотнiм.
Мета доповiдi — показати, що при деяких додаткових припущеннях описана
спектральна задача є еквiвалентною до спектральної задачi для оператора Дiрака.
А саме, позначимо через D оператор Дiрака на L2 (0, 1) × L2 (0, 1) заданий так
dy
Dy := B + Qy,
dx
де
0 1 0 −v y1
B= , Q= , y= ,
−1 0 −v 2p y2
з крайовими умовами y2 (0) = y2 (1) = 0. Нехай також T — оператор Штурма–
Лiувiлля
T y := −y 00 + qy
з крайовими умовами Дiрiхле y(0) = y(1) = 0.
Теорема. Нехай оператор T додатнiй. Тодi iснує дiйснозначна функцiя v ∈ L2 (0, 1)
така, що спектр задачi (1)–(2) спiвпадає зi спектром оператора Дiрака D з ураху-
ванням кратностi.
Наслiдок 1 [2, гл. VII.1]. Спектр задачi 1)–(2) дiйсний, простий i дискретний.
Наслiдок 2 [2, гл. VII.2]. Власнi значення λk задачi (1)–(2)R можна занумерувати
так, що λk < λk+1 для всiх k ∈ Z i λk = πk + a + bk , де a = p(x) dx i послiдовнiсть
(bk ) належить до `2 (Z).
Для доведення використовується той факт, що за припущень теореми рiвняння

y 00 = qy має розв’язок y0 , що є додатнiм на [0, 1], i тодi диференцiальний вираз
−d2 /dx2 + q можна факторизувати у виглядi

d d
− +v −v
dx dx
з v = y00 /y0 .
1. М. Г. Гасымов, Г. Ш. Гусейнов, Определение оператора диффузии по спектральным данным,

Докл. АН Азерб. ССР 37:2 (1981), 19–23.
2. Б. М. Левитан, И. С. Саргсян, Операторы Штурма-Лиувилля и Дирака, М., Наука, 1988.
О слабой сходимости линейных операторов в

банаховых алгебрах
А. В. Ревенко, А. А. Ревенко
Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко, RevenkoAV@mail.ru
Приводятся утверждения о слабой сходимости последовательности положитель-

ных ограниченных линейных операторов и функционалов и их приложения на бана-
ховой алгебре A с единицей e над полем действительных чисел.
Пусть A[a] - замкнутая унитальная подалгебра алгебры A с образующей a ∈ A
и M [a] - набор ограниченных линейных мультипликативных функционалов на A[a],
определяющих частичный порядок ≤ (∀x, y ∈ A[a] (x ≤ y ⇐⇒ ∀µ ∈ M [a] (µ(x) ≤
µ(y)))). Тогда в основе всех приведенных утверждений лежит следующий аналог
теоремы Коровкина П. П. о трех функциях для алгебры C[a, b] [1].
Теорема. Если для последовательности {fn }∞
n=1 ограниченных линейных положи-
тельных функционалов на A[a]
fn (e) → 1, fn ((a − µ(a)e)2 ) → 0(n → ∞),
то эта последовательность слабо сходится на A[a] к ограниченному линейному

мультипликативному функционалу µ ∈ M [a].
1. П. П. Коровкин, Линейные операторы и теория приближений, М., 1959.

2. А. Я. Хелемский, Банаховы и полинормированные алгебры. Общая теория, представления,
гомологии, М., Наука, 1989.
Оператори перетворень для гiперболiчної системи

двох рiвнянь
Ю. М. Сидоренко, О. I. Чвартацький
Львiвський нацiональний унiверситет iм. I. Франка, Львiв, Україна,
y_sydorenko@.franko.lviv.ua, alex.chvartatskyy@gmail.com
Ми дослiджуємо гiперболiчну систему вигляду:

∂Y1 (x, y) ∂Y1 (x, y)


 − α1 = u1 (x, y)Y2 (x, y),
∂y ∂x α1 > α2 > 0, (1)
 ∂Y2 (x, y) − α2 ∂Y2 (x,y) = u2 (x, y)Y1 (x, y),

∂x
∂y
в припущеннi, що коефiцiєнти (потенцiали) u1 (x, y), u2 (x, y) є комплекснозначними,
вимiрними за x та y функцiями, iнтегровними з квадратом за двома змiнними
u1 , u2 ∈ L2 (R2 → C). (2)
Розв’язок системи (1) розглядатимемо у просторi Υ пар функцiй Y1 (x, y), Y2 (x, y), де
функцiї Y1 , Y2 вимiрнi за змiнними x та y з нормою
hR i 21
∞
||Y (x, y)||Υ := max vrai sup −∞ |Y1 (x − α2 s, s)|2 ds ,
x
hR i 21 (3)
∞ 2
vrai sup −∞ |Y2 (x − α1 s, s)| ds .
x

Y1 (x, y)
Вектор-функцiю Y (x, y) := будемо називати припустимим розв’язком
Y2 (x, y)
системи (1), якщо Y1 (x, y), Y2 (x, y) задовольняють систему (1) в сенсi теорiї узагаль-
нених функцiй.
Зауваження. При α1 = −α2 = 1 рiвняння (1) є вiдомою нестацiонарною системою
Дiрака [1, 2] в лабораторних змiнних, де y є еволюцiйним параметром. Її конусний
аналог дослiджувався, також, в [2-4].
Теорема. Нехай коефiцiєнти системи
(1) задовольняють умови (2). Тодi для при-
Y1
пустимого розв’язку Y = системи (1) iснують в L2 (R → C) границi при
Y2
x + α1 y = const:
Y1 (x, y) = a1 (x + α1 y) + o(1), y → −∞,
(4)
Y1 (x, y) = b1 (x + α1 y) + o(1), y → +∞,
та при x + α2 y = const:
Y2 (x, y) = a2 (x + α2 y) + o(1), y → −∞,

(5)
Y2 (x, y) = b2 (x + α2 y) + o(1), y → +∞.
Для кожної з пар (a1 , a2 ), (b1 , b2 ), (a1 , b2 ), (b1 , a2 ) довiльно заданих функцiй з L2 (R →
C) iснує єдиний припустимий розв’язок, для якого ця пара є вiдповiдною (4)-(5)
асимптотикою на безмежностi.
Теорема дає можливiсть розв’язати пряму задачу розсiяння, яка полягає в зна-
ходженнi розв’язкiв системи (1) за однiєю iз згадуваних пар асимптотик. З теореми
слiдує, що кожнiй парi a1 , a2 функцiй з L2 (R → C) вiдповiдає єдиний розв’язок
прямої задачi розсiяння для системи (1) i цьому ж розв’язку вiдповiдає пара асимп-
тотик b1 , b2 ∈ L2 (R → C) на iншiй безмежностi. Це означає, що iснує оператор
S, який переводить падаючi хвилi a = (a1 (x + α1 y), a2 (x + α2 y))> в розсiянi b =
(b1 (x + α1 y), b2 (x + α2 y))> i визначається рiвнiстю:

b1 (x + α1 y) a1 (x + α1 y)
=S . (6)
b2 (x + α2 y) a2 (x + α2 y)
Обернена задача розсiяння для системи (1) полягає в знаходженнi коефiцiєнтiв (по-
тенцiалiв) u1 , u2 за заданим оператором S, який надалi ми називатимемо оператором
розсiяння.
Лема. Оператор розсiяння S та обернений до нього S −1 однозначно визначаються
однiєю з пар операторiв (S12 , (S −1 )21 ) або (S21 , (S −1 )12 ), якi називатимемо даними
розсiяння.
У випадку вироджених даних розсiяння знайдено в явному виглядi оператори S,
S −1 , оператори перетворень оберненої задачi i явнi формули для потенцiалiв u1 , u2 .
Методом бiнарних перетворень [5, 6] знайдено всi основнi об’єкти оберненої задачi
розсiяння та доведено їх еквiвалентнiсть з операторами, отриманими класичним
пiдходом Марченка-Гельфанда-Левiтана.
1. Л. П. Нижник, Обратная нестационарная задача рассеяния, Киев, Наук. думка, 1973, 182 с.
2. Л. П. Нижник, Обратные задачи рассеяния для гиперболических уравнений, Киев, Наук.
думка, 1991, 232 с.
3. Л. П. Нижник, М. Д. Починайко, В. Г. Тарасов, Обратная задача рассеяния для системы
Дирака в характеристических переменных, Спектральная теория операторов в задачах мате-
матической физики. Киев, Ин-т математики АН УССР, 1983. 72–93.
4. М. Д. Починайко, Ю. М. Сидоренко, Побудова операторiв розсiяння методом бiнарних
перетворень Дарбу, Укр. мат. журн. 58:8 (2006), 1097–1115.
5. Ю.М. Сидоренко, Бiнарнi перетворення i (2+1)-вимiрнi iнтегровнi системи, Укр. мат.
журн. 54:11 (2002), 1531–1550.
6. Ю. М. Сидоренко, О. I. Чвартацький, Бiнарнi перетворення просторово-двовимiрних iнтег-
родиференцiальних операторiв i рiвнянь Лакса, Вiсн. Київ. нацiон. ун-ту iм. Т. Шевченка.
Математика. Механiка. 22 (2009), 32–35.
Деякi властивостi однiєї крайової задачi для

оператора Штурма-Лiувiлля
М. М. Федик, О. П. Гнатюк
Львiвський нацiональний унiверситет iменi Iвана Франка
Унiверситетська 1, Львiв, 79000, Україна, m_fedyk03@ukr.net,
oksanka.gnatyuk@gmail.com
Дослiджено залежнiсть власних значень операторiв A(α, β) : L2 [0, 1] → L2 [0, 1]

A(α, β)x := −x00 + q(t)x, q(t) ∈ C[0, 1]
D(A(α, β)) = {x ∈ L2 (0, 1) : x00 ∈ L2 (0, 1),
x(0) = αx(1), x0 (0) = βx0 (1) α, β ∈ R}.
вiд параметрiв крайових умов α та β для неперервного на [0, 1] потенцiала q.
Показано, що для випадку сталого потенцiала q власнi значення операторiв A(α, β)
є однаковими для тих пар (α, β), що знаходяться на деяких гiперболах в площинi
(α, β). Всi цi гiперболи проходять через точки (1, −1) та (−1, 1). При цьому, якщо
q ∈ R i (1 − α2 )(1 − β 2 ) < 0, то спектри всiх операторiв A(α, β) лежать на дiйснiй осi.
Об’єднання всiх спектрiв операторiв A(α, β) (при α + β 6= 0) утворюють множину,
що складається з променя, який виходить з точки q, паралельно додатному напрямку
дiйсної осi, i деякої сiм’ї парабол, вершини яких лежать на цьому променi.
Якщо q(t) є неперервною функцiєю, то дiйсне власне значення λ деякого оператора
A(α0 , β0 ) є власним значенням операторiв A(α, β) для тих пар (α, β), що знаходяться
на деякiй гiперболi в площинi (α, β).
Показано, що спектри операторiв (A(α, β)) та (A(α, β))∗ для дiйсного потенцiала
q(t) спiвпадають. Крiм того, якщо q = const, спектри операторiв (A(α, β))∗ також
однаковi на згаданих вище гiперболах.
Про алгебраїчну незалежнiсть повних елiптичних

iнтегралiв першого роду
Ярослав Холявка
Львiвський нацiональний унiверситет iм. I. Франка, Львiв, Україна, ya_khol@ukr.net
Нехай K(κ) – повний елiптичний iнтеграл першого роду [1], κ ∈ (0, 1),
Z 1
dx
K(κ) = p .
0 (1 − x2 )(1 − κ 2 x2 )
Теорема. Якщо κ1 i κ2 лiнiйно незалежнi над Q, то K(κ1 ) та K(κ2 ) алгебраїчно

незалежнi.
Цей результат подiбний до теорем про алгебраїчну незалежнiсть елiптичних функ-
цiй Вейєрштрасса [2], [3].
1. D. F. Lawden, Elliptic functions and applications, Springer, 1989.

2. N. I. Fel’dman, Yu. V. Nesterenko, Transcendental Numbers, Springer, 1998.
3. Н. И. Фельдман, Седьмая проблема Гильберта. М., 1982. 311 с.
Про формулу слiду для несамоспряженої моделi

Фрiдрiхса
Є. В. Черемних
Нацiональний унiверситет “Львiвська полiтехнiка”, Львiв, Україна,
echeremn@polynet.lviv.ua
У просторi H = L2ρ (0, ∞) розглядається збурення оператора множення на неза-

лежну змiнну T = S + V , де Sϕ(τ ) ≡ τ ϕ(τ ), τ ∈ (0, ∞). Збурення має вигляд
V = A∗ B, A, B : H → G, G− деякий допомiжний гiльбертiв простiр i
Z∞ Z∞
Aϕ = ϕ(s)α(s)ρ(s)ds, Bϕ = ϕ(s)β(s)ρ(s)ds,
0 0
де α(s), β(s) ∈ G, s > 0.

Припускається, що функцiї ρ(s), α(s), β(s) достатньо диференцiйовнi i
R∞ ds
1) ρ(s)·(1+s)
< ∞;
0
2) α(s), β(s), ρ(s), s ∈ (0, ∞) має n неперервних похiдних для деякого n ≥ 1;

0
0 0 1 1
3) α (s), β (s), = o(1), α(s), β(s) = o , s → ∞;
ρ(s) lnζ
4) 4) sup ρ(s) kα(s)k < ∞, sup ρ(s) kβ(s)k < ∞;
[0,∞) [0,∞)
5) оператори A, B : L2ρ (0, ∞) → G обмеженi i R(A), R(B) = G.
Для оператора T подано аналог формули слiду, добре вiдомої для випадку само-
спряженого оператора.
1. В. С. Буслаев, Спектральные тождества и формула следа в модели Фридрихса, Проб. мат.

физ. 4 (1970), 48–60.
Index
Ахрамович, М. В., 62 Ревенко, А. В., 89

Анiкушин, A. B., 60 Рубштейн, Б. А., 83
Антонова, Т. М., 61 Сафаров, Р. Ф., 80
Бабаева, Севиндж Ф., 63 Самойленко, Ю. С., 71
Бер, А. Ф., 64 Сидоренко, Ю. М., 90
Боднар, Д. I., 61 Василишин, Т. В., 64
Черемних, Є. В., 93 Велиев, С. Г., 65
Чвартацький, О. I., 90
Ahmadov, H. I., 6
Дубей, М. В., 71
Ait-Yania, R., 58
Федик, М. М., 92
Akhmedov, Ali M., 6
Фiлiмонов, А. М., 74
Akhundov, H. S., 7
Фотiй, О. Г., 85 Aliev, A. A., 55
Гладун, В. Р., 61 Aliev, A. R., 8
Глушко, Г. А., 66 Aliyev, J. M., 9
Гнатюк, О. П., 92 Aliyeva, A. J., 9
Гоєнко, Н. П., 61 Amirshadyan, A. A., 10
Горбачук, М. Л., 68 Arlinskiı̆, Yury, 11
Горбачук, В. I., 68 Atamanyuk, O. B., 12
Горбачук, В. М., 68
Губреєв, Г. М., 69 Banakh, T. O., 12
Гуран, Iгор, 70 Banakh, Taras, 13
Холявка, Ярослав, 92 Benzekri, T., 15
Єршова, Ю. Ю., 71 Berezhnoi, E. I., 15
Iвасик, Г. В., 72 Bokalo, B. M., 12
Карабин, О. О., 73 Bosenko, T. V., 17
Кирилич, В. М., 74 Bozhok, R., 18
Кишакевич, Ю. Л., 75 Bruk, V. M., 18
Кудрик, Т. С., 76 Chernega, I., 19
Мартинюк, О. М., 78 Chuchman, Ivan, 20
Маслюченко, О. В., 79 Cojuhari, P. A., 21
Маслюченко, В. К., 66
Мирзоев, С. С., 80 Didenko, V. D., 22
Митрофанов, М. А., 81 Dilnyi, V., 22
Муратов, М. А., 62, 83 Dmytryshyn, M. I., 23
Нестеренко, В. В., 84, 85
Efendiev, R. F., 24
Пашкова, Ю. С., 83
El-Shabrawy, Saad R., 6
Приймак, М. В., 86
Пронська, Н., 88 Gök, Ömer , 25
Ревенко, А. А., 89 Górka, Przemyslaw, 27
94
INDEX 95
Goloshchapova, N., 25 Proskurin, D., 49

Golovaty, Yu., 26 Puyda, D. V., 51
Gulieva, F. A., 46 Pyrch, N. M., 52
Gutik, Oleg, 20, 28
Radul, Taras, 35, 53
Hentosh, O. Ye., 29 Reiter, Andriy, 28
Hernane, D., 58 Repovš, Dušan, 54
Hernane-Boukari, D., 30 Rustamova, L. A., 55
Hryniv, R., 31
Hubal’, O., 31 Sharyn, S. V., 56
Huseynova, N. Sh., 6 Sidorik, Anna, 56
Solomko, A. V., 57
Iskenderov, Nizameddin Sh., 32 Storozh, Oleh, 34
Ismailov, Mansur I., 32 Sytnyk, Dmytro, 43
Kachanovsky, N. A., 33 Teniou, D., 58
Kachurivs’ka, Hanna, 34 Titri-Bouadjenak, C., 58
Karchevska, L. I., 35 Tkachuk, M. V., 59
Kiselev, Alexander V., 36
Klymenko, M. V., 37 Vekilov, M. M., 6
Kolos, N. M., 12
Zagorodnyuk, A., 19
Koshmanenko, V., 18
Zagrebnov, Valentin, 11
Kovalev, Yu. G., 38
Zarichnyi, Ihor, 13
Lopushansky, Andriy, 39 Zelinskii, Yu. B., 59
Lopushansky, O., 39, 40
Lopushansky, O. V., 57
Lozynska, V. Ya., 41
Lyaskovska, N., 42
Man’ko, S. S., 42
Melnik, Roderick, 43
Mikhailets, V. A., 44, 45
Mirzoev, S. S., 46
Mohamed, A. S., 8
Molyboga, V. M., 44
Mozhyrovska, Z. H., 47
Murach, A. A., 45
Mykytyuk, Ya., 48
Naboko, Serguei N., 36

Nykyforchyn, O. R., 49
Oleksienko, M. V., 40
Osipchuk, T. M., 59
Ostrovska, O., 49
Patsiuk, O. M., 50
Pavlyk, Kateryna, 28
Potyatynyk, Oles, 13

Lyantse Conf

Caricato da

Informazioni sul documento

Copyright

Formati disponibili

Condividi questo documento

Condividi o incorpora il documento

Opzioni di condivisione

Hai trovato utile questo documento?

Questo contenuto è inappropriato?

Copyright:

Formati disponibili

Lyantse Conf

Caricato da

Copyright:

Formati disponibili

International Conference on Functional

Analysis Dedicated to 90th Anniversary

L’viv, Ukraine, November 17–21, 2010

H. I. Ahmadov, N. Sh. Huseynova and M. M. Vekilov, Analytical solution

R. F. Efendiev, Spectral analysis of nonselfadjoint Hill operators with steplike

O. Ostrovska and D. Proskurin, Representations of Wick analogue of CCR . . . 49

Г. В. Iвасик, Про поведiнку на нескiнченностi розв’язкiв еволюцiйного рiв-

Analytical solution of the D-dimensional Schrödinger

On the spectrum of the generalized lower triangle

∆a,b x = ∆a,b (xn ) = (an xn + bn−1 xn−1 )∞

lim an = a, sup |an | < ∞, lim bn = b 6= 0, sup |bn | < ∞

It is clear that the operator ∆a,b is a straightforward generalization of the difference

Theorem 2. Denote the set {λ ∈ C : |a − λ| ≤ |b|} by D and the set {ak : ak ∈

One an extremal Goursat-Darbouxt type problem

uts (t, s) = f (t, s, u (t, s) , u1 (t, s) , us (t, s) , ν(t, s)) (2)

On solvability of a class of fourth order

On the whole axis R = (−∞; +∞) consider an operator-differential equation of the

where A is a self-adjoint positive-definite operator, Aj , j = 1, 2, 3, are linear, generally

the derivatives are understood in the sense of theory of distributions.

On convergence of linear positive operators in space of

In the paper, we try to study convergence conditions of a sequence of linear positive

|Lnk (f, pnk ) − pnk | ≥ ε.

Lnk (fi , pnk ) = fi (pnk ) + αnk ,i → fi (p0 ), i = 1, 2, 3, 4

lim fi (pnk ) = fi (p0 ).

Having applied the lemma, we get

Lnk (f, pnk ) → f (p0 ).

|Lnk (f, pnk ) − f (pnk )| < ε.

The theorem is proved.

This remark and theorem yield.

4) Ln (ξ 2 + η 2 ; x, y) → x2 + y 2 → f (x, y), (x, y) ∈ D̄ gives the relation

Nevanlina-Pick interpolation on a spectrum

Problem ∂IPκ . Given are: real points zj and symmetric matrices Wj , Dj (j =

lim (B(λ) − Wj A(λ)) = 0 (j = 1, .., m)

Let V = (In , .., In ), W = (W1 , .., Wm ), Z = diag(z1 In , .., zm In ) are n × nm matrices,

{A(λ), B(λ)} = {−G∗ (Ã − λ)−1 G, I + λG∗ (Ã − λ)−1 G},

where Ã - is a arbitrary minimal selfadjoint extension of the operator S, acting in the

1. D. Alpay, P. Bruinsma, A. Dijksma, H. de Snoo, Interpolation problems, extensions of symmetric

Numerical ranges of one-parameter contractive

We give a localization of the numerical range of one-parameter semigroup

generated by a maximal sectorial operator A with vertex at zero and semi-angle α ∈

The homotopic cyclicness of compact metric spaces as

1. F. Bayart, E. Matheron, Dynamics of Linear Operators, Cambridge Tracts in Mathematics, 2009.

On compact subspaces of spaces of scatteredly

A map f : X → Y between topological spaces is called scatteredly continuous if for

The space of real places of a field

The coarse characterization of the Cantor

κ<N = {(xn )n∈N ∈ κN : ∃n ∈ N ∀m ∈ N xm = 0}

endowed with the metric

d((xn )n∈N , (yn )n∈N ) = max 2n d2 (xn , yn ),

where d2 is the {0, 1}-valued metric on κ.

Θεδ (x) = |{Cδ (y) : y ∈ Cε (x)}|

of δ-connected components composing the ε-connected component of x.

Control method for hamiltonian system

University of Science and Technology Houari Boumedien, Algiers, tbenzekri@yahoo.fr

A method of chaos control for Hamiltonian systems is presented. An explicit expression

1. M. Vittot, Perturbation theory and control in classical or quantum mechanics by an inversion

On nonsmooth subspaces of spaces of smooth

Yaroslavl State University, Russia, ber@uniyar.ac.ru

Ω(f, h; D) = sup sup |f (t + h) − f (t)|.

If D = I, then instead of Ω(f, h; I) we write Ω(f, h). Suppose that ω is a modulus of

Theorem 1. There exists a closed infinite-dimensional subspace E ⊂ C[0, 1] such that

Ω(f, h; Dδ+ ) Ω(f, h; Dδ− )

Here Dδ+ = [tf , tf + δ] and Dδ− = [tf − δ, tf ].

and H ω is Holder space There exists a closed infinite-dimensional subspace G ⊂ H ω ,